Розділ 43. Поїздка в Дренте

     - Отже, ти як і раніше думаєш, що наша Анна ховається у матері? - почала випитувати у чоловіка Еля. 

   - Так, дарлінг. Людина, що живе у вашому «законсервованому» для більшості пересічних громадян, суспільстві, не зможе психологічно безперешкодно ховатися по всьому світу. Вона буде шукати притулку у близьких людей або знайомих. 

     - Сонце, не забувай, Анна - представник нового покоління, яке буває за кордоном. 

    - Так, але вона все одно не орієнтується так, як жителі інших країн, для яких їздити по всьому світу так само природно, як і всередині країни. 

     - Ну, ось з цим згодна. 

     - Якщо вона жива, а я тепер в цьому впевнений, то рано чи пізно вона приїде до матері.

   - Але та, мабуть, впевнена, що спалила її тіло. Невже Анна вирішиться так травмувати свою матір ще раз? 

    - Я тебе благаю! 

    - І що? Радіти-то краще. І крім того, а якщо вони в змові? 

    - Та ні, такого не може бути! Мати настільки щиро побивалася у її труни! Так грати не актриса не зможе, - заперечливо замахала головою Еля. 

  Оперативно-слідча група, яка знайшла тіло Йохана, не змогла поїхати з ними. Але, їх супроводжував найнятий Стівом детектив Шуппе. І в Асені їм обіцяла підтримку місцева поліція. 

     - Я не дуже розбираюся в географії. Чому в Асені, а не в Дренте? - запитала Еля. 

   - Столиця провінції Дренте називається Асен. Ось там ми й дізнаємося, де саме живе фрау Баркамп, і про все інше.

     Спільні поїздки з чоловіком завжди були для Еля пригодою. За час подорожі вони встигали наговоритися про все на світі, насолодитися коханням і відпочити. Вони іноді брали з собою Андрія і той злегка заздрив сестрі. 

       - Везе тобі, можеш їздити по всьому світу! - зазвичай, говорив він. 

     Вона традиційно відповідала йому, що якби замість Стіва до них в місто тоді приїхала дівчина-інтерполовець, то і у нього був би шанс закохатися в неї і влаштувати долю. Отже, його шанс ще буде при ньому попереду. Це, звичайно, були дружні сімейні приколи. Андрій і сам уже був у фінансовому плані більш-менш на плаву. Але дозволити собі так часто їздити за кордон він поки не міг.

     Якщо у них не виходили спільні сімейні поїздки, Еля часто дзвонила рідним і розповідала про те, що бачила. Її батьки були заможними людьми в їх містечку, і теж могли б зараз відпочивати. Але вони належали до старшого покоління, важкого на підйом. Якось Еля запитала мати, чому вони з батьком не поїдуть на відпочинок на той же Кіпр, наприклад, або не з'їздити подивитися Іспанію. На це мама відповіла, що подивившись на тамтешнє життя, вони, навряд чи зможуть психологічно повернутися назад. 

   - Великі справи! - безтурботно відповіла тоді Еля. - Залишитеся жити в Іспанії. У вас же вистачить грошей продати ресторанний бізнес вдома і переселитися? 

     - Елю, що ти таке кажеш? Як же ми Батьківщину покинемо? - обурено відповіла мама і донька зрозуміла - єдине, що роз'єднує її з батьками, це - поняття Батьківщини.

      Для неї Батьківщиною тепер був весь світ. Для батьків - маленька крапка на географічній карті, за межі якої вони не могли вийти. Чи було це закладено генетично в їхньому коді, а у неї відбулася мутація - вона не знала. І їй було так шкода їх - матір і батька, які боялися, або не могли вийти за межі своїх ментальних установок. ... 

     Ось мама Стіва була не така. Вона любила роз'їжджати по всьому світу. Свого часу об'їздила і Європу, і все Штати. Зараз її зупиняла лише хвороба ніг. Тому, молоді зробили висновок, що поки вони легкі на підйом, без дітей, треба максимально подивитися світ. А якщо це, виходить зробити, хоч частково, шляхом роботи - то взагалі шикарно!

     До цього Еля і Стів ніколи не були в Нідерландах. Тому вони в усі очі розглядали нову для них красу, фотографували й фотографувалися. По приїзду в Асен, вони з'ясували, що чоловік і жінка Баркамп живуть у громаді Тінарло, утвореної в кінці минулого століття з трьох інших. Один зі співробітників місцевої поліції зголосився відвезти їх до Баркампів. 

   Ларсеном подобалася безтурботна горбиста місцевість, де, немов, зупинився дух сучасного часу. 

   - Ось, бачите, у нас є тут мегаліти, - показав поліцейський на величезні камені. - Взагалі, в Дренте є їх з п'ятдесят, і два дольмени, правда, найцікавіші знаходяться, все-таки в околицях Асена.

    - Подивимося на зворотному шляху? - запитала Еля, благально дивлячись на чоловіка. 

   Як же Стів міг відмовити своїй Елічці? Тим більше що і він сам був небайдужий до  історичних пам'яток. 

   Поки Елеонора уявляла, як буде розповідати Надії про всю тутешню красу, непомітно їх шлях добіг кінця. Вони під'їхали до якогось домоволодіння і зупинилися.