Розділ 38. Як все було...

     Вона поїхала так швидко з Кельна просто тому, що злякалася. Після позбавлення від тіла Йохана сили покинули її, і вона відчула повне душевне виснаження. Весь час польоту додому вона намагалася не згадувати про те, що трапилося. Сиділа, розгадувала найскладніший кросворд, намагалася розвивати сюжет наступної книги. І, лише заходячи на посадку, вона не змогла стримувати свої думки й знову поверталася до страшної картини вбивства. Звичайно, вона вирішила, що і такий застрашливий досвід - все ж безцінний, вона обов'язково опише свої відчуття в новому романі! 

      Але тепер вона задумалася про те, що ж їй робити далі. Німецька поліція - не наша. Згодом Йохана обов'язково почнуть шукати, і звичайно, згадають про його українську дружину. Знайдуть її тут, в Києві, і це стане крахом всього її життя. Таке не можна допустити. Які у неї є можливості уникнути арешту? У неї є паспорт на прізвище чоловіка. По ньому можна поїхати в будь-яку країну світу. Наприклад, в тій же Америці є шляхи для того, щоб залишитися там на проживання. Приїхати, влаштуватися на курси мови, а потім працевлаштуватися хоч ким-небудь ...

     Влаштуватися ким-небудь, після того, як на батьківщині вона вже домоглася певного, шанованого статусу психолога зі ступенем, не входило в її плани. Але, на перших порах, поки вона замете сліди, зійде. 

     Писати вона продовжить. Тільки вже знайде більш підхоже видавництво! Хоча, чому вона повинна замітати сліди? А, якщо піти ва-банк? Вона ж вдова, що розшукує свого чоловіка! Тобто, не вдова - а дружина. Чому вона повинна ховатися? 

     Думки метушилися в її голові, намагаючись знайти правильний вихід. Потрібно буде почекати ще тиждень, знову злітати в Кельн і заявити про зникнення чоловіка. Його скільки ще там будуть шукати, не знайдуть, і тоді у неї з'явиться статус вдови. Хоча, напевно вона цього не знала ....

      А навіщо їй взагалі прив'язуватися до цього негідника? Зараз їй в голову прийшла думка про те, що у неї з'явився унікальна можливість почати все спочатку, і в інших умовах. Вона ж перед цим вже вирішила виїхати на ПМЖ до Німеччини. Якщо раптом з нею тут щось трапиться, в іншій країні про це не дізнаються! Тому, нехай думають, що це Йохан міг вбити свою дружину і податися в біга. Хто там знає? Вони могли посваритися, вона повернулася засмучена, а він приїхав і вбив її! Але, як навести слідство на таку думку? Потрібен слід, який міг би залишити Йохан в її квартирі. Ось тільки який? У неї практично не залишилося ніяких його речей, які могли б скомпрометувати його. Це було дуже погано! 

    І тут вона згадала, що у неї залишилося кілька листівок, надісланих чоловіком з різних історичних місць Німеччини. Якщо імітувати її власне вбивство і видалення доказів, все може вдатись! Тільки все треба зробити правильно! Але як імітувати вбивство? Якби можна було просто загубитися за кордоном, тривалий час не повертатися додому, через якийсь вона була б в офіційному розшуку. Але цей статус не давав такої свободи дії.

     А ось, якщо б вона померла, тоді .... мати змогла б розпорядитися квартирою, а вона з часом дала б їй знати, що жива. Як би не були напружені останнім часом їх відносини, але рідна кров ніколи не видасть свою. 

     Отже, вона повинна померти. Як їй можна так зробити? Вона поправила пасмо волосся, яке вперто лізло їй в очі. Пора підстригтись. І тут вона згадала про свою перукарку. Адже, вони з Альоною так схожі! Дівчина злегка нижче неї, але хто ж буде порівнювати зріст у небіжчиці?! Правда, вона якось обмовилася, що у неї є маленька дитина .... Але і бабуся є! Звичайно, Альонка була нормальна дівчина, її навіть було трохи шкода. Але, якщо вибирати між власним життям і свободою, і чужим життям, своє завжди переважить.

    Анна, навіть, перед самою собою не хотіла брати на себе відповідальність за майбутнє вбивство. Це було необхідно, це була неминучість. Зрештою, якщо брати соціальну справедливість, то її вагомість і значущість перукарки неможливо, навіть, порівнювати! До того ж, все це відбувається не з її вини, а з вини Йохана. І Надії Березіної! Так-так, саме з її вини! 

      Адже, це саме Березіна не наполягла, аби вона друкувалася в її видавництві, не попередила, що її можуть «кинути»! І взагалі, з якої радості вона стала на старості років друкуватися? Якби не книги Березіної, у неї був би шанс стати самим читаним автором! І вона сама могла б придумати сюжет «Пісні кохання»! А так її постійно намагалася гризти совість з приводу крадіжки роману. І Березіна була всюди - і в «Амазоні», і в «паперовій версії», і в «Андронумі»! Саме через таких молоді й не можуть пробитися!

     Березіна була у неї як, кістка в горлі! Ось нехай і несе тепер відповідальність за своє спокійне життя! У смерті Альони її, Аніної, провини не буде! Подумки розпланувавши власне зникнення, Анна навіть злегка повеселішала. Вона передзвонила перукарці й запросила її до себе додому. 

    - Люба моя, ми так давно не спілкувалися! Приїдеш, підстрижеш мене, а? І я б хотіла перефарбуватись в рудий колір. А то у мене часу зовсім не буде, прямо - з корабля на бал їду. Я тобі оплачу таксі. Хоча, давай я за тобою зараз сама заїду. Добре? 

     Альона, не чекаючи каверзи, швидко зібрала свої речі й вийшла з дому. Вона стільки разів виїжджала на будинок до постійних клієнтів, навіть - до чоловіків, що вже не боялася чогось поганого. Анна зустріла її, і вони почали весело теревенити на різні теми. Дівчині подобалося бувати в квартирі цієї клієнтки. Квартира була простора, старовинна, тут було багато красивих речей, про які вона раніше не мала уявлення, наприклад, картинна галерея предків Анни. В Альони в селі такого і в помині не зустрічалося. А як було б здорово, якби у неї в будинку була така. Дівчина подумала, що коли її син виросте, треба буде в куточку зали зробити подібний куточок.