Розділ 37. Холодність

     Шалдуга продовжував здійснювати посадове порушення. У міру отримання нових даних, він ставив до відома про це Надію. Вона дивувалася, що Шалдуга так нехтує правилами й своєю репутацією, та ставить себе під удар. В одну з чергових зустрічей, які стали їх традицією вихідного дня, вона так і сказала йому про це. 

     - Ви не боїтеся, Дмитре Олеговичу, що Вам доведеться відповідати за всією суворістю закону за те, що Ви відкриваєте мені таємниці слідства? 

     Шалдуга похитав головою. 

    - Я боюся, щоб не довелося Вам відповідати за всією суворістю закону за те, чого Ви не робили! 

     - Похвально, - стримано кивнула Березіна. - Ви до всіх колишніх затриманих так ставитеся? 

    - Тільки до тих, щодо яких підозрюю помилку слідства. Я Вам можу розповісти, як у нас вже були подібні випадки. Уже минув необхідний час, і вирок вже винесено, отже, я цілком можу Вам про це розповісти. Так ось, якось ....

    Надія так заслухалася Шалдугу, як не помітила, що до неї перестав доходити зміст того, про що він розповідав. Вона просто дивилася в його натхненне обличчя, ясні сині очі, і їй хотілося, щоб він ось так говорив, говорив, говорив для неї все життя .... 

     Зусиллям волі вона ледве струсила з себе полон його чарівності й вдалася до суті розповіді. 

   - … Таким ось чином нам і вдалося уникнути засудження цього нещасного. А якби нам не вдалося «відбити» його у нашого колеги? До речі, Маркел Борисович просто останнім часом став таким ... 

     - Нестерпним? - підказала Березіна. 

     - Я б сказав: допитливим. 

     - Ні, до нього не підходить таке слово! «Причепливим», принаймні!

     - Це зараз, перед самою пенсією, він почав так «чіплятися». Просто перестраховується. 

   - Нічого собі «перестраховка»! Вона коштувала мені стількох нервів! Затримали мене, затримали мого сина, опитували всіх знайомих! 

   - Ну, Надіє Олексіївно, опитувати знайомих і повинні були, адже ви все працювали разом. 

   - Добре! Але мене заарештували! 

  - На захист Новицького змушений визнати, що версія Вашого «авторства» вбивства була найбільш правдоподібною.

   - Хороший сюжет. Напевно, треба буде написати книгу, в якій убивця (мій прообраз) обдурить довірливого слідчого. 

   - Напишіть. Тільки я зауважу, що я - не довірливий слідчий по життю. Я - слідчий, який повірив саме Вам. 

   - Чому? - щиро поцікавилася Надя. - Через мій соціальний статус?

  До цього часу Шалдуга встиг з'ясувати, що предмет його обожнювання займається ще й благодійною діяльністю, безкоштовно консультуючи жертв сімейного насильства. 

   - Ні. Просто не вірю, що Ви могли вбити, хоч навіть і конкурентку. 

   - Так Аня не була мені конкуренткою. 

  - Звичайно. Я прочитав-таки її книги. Звичайні історії - і не більше. Такого цікавого сюжету, психологічної глибини характерів персонажів, такого опису емоцій героїв, як у Ваших книгах, у неї й близько не було. 

   - Звичайно, в Ані ще не було достатньо досвіду, щоб описати все це. Але, з часом, вона могла б ....

   Березіна вже давно помітила, що всі їхні розмови та зустрічі, так чи інакше, стосувалися вбивства Келлер. Їй було цікаво, чи зможуть вони коли-небудь поговорити без подібних спогадів? Або все ж, їх «побачення» присвячені лише встановленню слідчої істини? Їй було б шкода, якби це було так. 

   «Вона дотепер сумнівається в мені й в моїх вчинках», - помилково вважав Шалдуга. 

   Кожна їх зустріч починалася з емоційного підйому, а закінчувалася станом неясності. Він розумів, що їм треба було прояснити відносини. Але, робити це раніше закінчення розслідування він вважав дурним. Ось знайдуть вони справжнього злочинця, тоді йому і буде з чим іти до Березіної. А так вона може подумати, що він цікавиться нею тільки заради розслідування. Ось він і поспішав прискорити цей процес.

   - Допоможіть мені скласти психологічний прогноз Анни. 

   - Ви хотіли сказати - портрет? - виправила його Березіна. 

  - Ні, саме - прогноз. На вчинки, якою мірою ризику вона могла бути здатна? Чи могла вона придумати такий хитромудрий сюжет, щоб загубитися в просторі? 

  - Судячи з виявлення моєї книги, вона була більше здатною на спонтанні дії, але вчинені з холоднокровністю. Адже, я тоді її питала, і вона, дивлячись мені в очі, не видала себе! 

   Підтримуючи розмову з приємним їй чоловіком, (слідчим - осіклася вона), Надія переймалася питанням, чи захоче він з нею зустрітися після закінчення слідства? Творчі зустрічі з роздачею автографів - не беруться до уваги. І сама ж відповіла - ні, звичайно! Навіщо йому такий «старий кошик», за словами Келлер, якщо навколо повно молодих?

  Тому, вона з усіх сил намагалася проявляти стриманість і якусь дистанційність в стосунках з Дмитром Олеговичем. А Шалдуга намагався з'ясувати, чому при їх зустрічах відчувається деяка холодність з боку Березіної. 

    Може, він їй не подобається, як чоловік?