Розділ 21. Розслідування триває

     - А чому ти не зайнявся розробкою найпростішої версії про те, що Келлер могли вбити випадково домушники? 

     - Це було б найпростішою версією. 

     - Згоден, але в квартирі, же був безлад? 

     - Був, але, якщо це - імітація? 

     - Може бути й імітація, але треба це довести. 

   - Що робити тепер з порівняльним аналізом? Тіло спалили. Де знаходиться мати і як її прізвище - ніхто не знає. Що робити? – мов істерик, волав Новицький. 

    - Заспокоїтися, перш за все. 

  - Я думав, Дімо, що це буде у мене переможна остання справа перед пенсією. А вийшла повна параша!

   - Ще не все втрачено! 

   - Який ти добрий! 

  - Ні, серйозно. Треба подати в розшук молоду дівчину, зовні схожу на Келлер, яка народжувала, з родимкою на правій скроні. 

   - Так, - спохватився Новицький і став складати орієнтувальну карту. 

   Запустивши її в пошукову програму, вони поки не отримали ніякого результату. Саме така дівчина не пропадала. 

  - Чи може в наш час людина безслідно пропасти, ні залишивши жодного сліду в суспільстві, в соціальних мережах? 

   - А, може бути, така зникла є, тільки наші браві колеги не хочуть реєструвати? Адже, з часу вбивства пройшло всього кілька днів?

   Шалдуга невизначено знизав плечима. 

   - Значить, треба буде продовжувати відстежувати. Раптом - з'явиться?

   - Напевно, треба знову попитати сусідів, може, згадають чого. І до експерта я б з'їздив, порадився, як тепер ідентифікувати останки? 

   - Звісно, Маркеле. 

   Новицький кинувся рити все заново. І ось тут на нього чекав сюрприз. Одна з бабусь сусідок, що вічно сидять на лавочках під під'їздами, згадала, що бачила, як напередодні своєї загибелі Аня заходила в будинок разом зі схожою на неї подругою. 

    - А чому Ви про це тільки зараз говорите? 

    - Так Ви не питали! 

    - От уже, які безініціативні! Вдома язиками метуть, немов мітлами, а як для справи треба, то мовчать, немов риби! - обурився Маркел Борисович. - Що за подруга, детальніше опишіть її! 

   - Та така ж, як і Анька. Тонка і дзвінка, тільки трохи нижче. Теж шатенка.

   - А коли та пішла? 

   - Не знаю, я годин до десяти вечора сиділа там, а вона ще не виходила. 

   - Значить, їх було двоє? 

   - Та хто ж їх знає? У під'їзд входили і якісь хлопці, і сім'ї. Свята ж були! Я їх не питала. 

   Будинок у Келлер був старий, без модних нині консьєржів. Тому, доводилося сподіватися тільки на всюдисущих бабусь. 

   Отже, первісна версія Шалдуги підтверджувалася. Дівчат могло бути в квартирі двоє. Тоді, одну могли вбити злодії, а другу - викрали? А навіщо? Щоб ще раз не вбивати свідка крадіжки й першого вбивства? Або з метою викупу? Але, тоді, матеріальні вимоги вже б надійшли?!

  Або ж, тоді сама Келлер вбила дівчину, переодягнула її й надала трупу схожість з нею самою, і втекла? Навіщо??? Просто нісенітниці! Однак, найжахливішим було те, що друга нова версія здавалася більш правдоподібною! Ось тільки чому і для чого Келлер знадобилося вбивати свою гостю? Келлер, у якій все було в шоколаді? Ні, це повна маячня! 

    Цю версію він залишить для перевірки в останню чергу. Новицький попросив приятеля відстежувати нові відомості про зниклих, а сам почав шукати таємничу гостю Анни. 

    - Розкажіть, як часто раніше до Келлер приходили подружки? - запитав він у сусідки Анни.

    - Та нечасто останнім часом. До свого другого заміжжя у неї часто бували й співробітниці, і подруги. 

    - А цих Ви бачили? - Він поклав перед жінкою фото Березіної, Плотницької та інших їх співробітниць. 

   - Ось цю пам'ятаю, і цю. Але вони нечасто були, - відклала в сторону сусідка фотографії Березіної й Плотницької. 

    - Ну-бо, ну-бо, - зацікавлено присунувся до неї Маркел Борисович, - А напередодні їх не було? 

   - Ой, та вони давно були, з рік тому. Точно, минулого літа, і то ненадовго! «Ось кого треба брати в інформатори!» - захопився Новицький, - «Бабусі працювати будуть навіть не за зарплату, а за інтерес! А, якщо їм ще й купити при цьому шоколадку або допомогти оплатити комуналку, то будуть взагалі цілком наші!»

    Інших відвідувачок бабуся не впізнала, хоча згадала, що гостю Ані колись уже бачила. Пару раз. А, може, це була і не вона. 

    Тепер треба було з'ясувати, що ж намагалися вкрасти злодії. Судячи з опису в протоколі огляду місця події, в принципі, у квартирі було що красти, якби крадіжка передбачалася вночі. Нічні злодії зараз не гребували навіть виносити плазми. А тут їх було три - в кожній кімнаті. Крім того, на кухні, в банці з під цукру (яка класика!) знаходилося хороша сума грошенят на поточні витрати. Валялася кредитна картка, яку можна було зламати якщо є бажання. У шухлядці комода залишилися прикраси з золота ...