Розділ 20. Анна

     Два роки тому, бувши від матері проїздом в Німеччині, Аня вирішила відвідати конференцію психологів, що проходила в Кельні. Туди її запросила колишня однокурсниця. Під час перерви учасники могли поспілкуватися в фойє з представниками різних інтернет-майданчиків, які надавали місце для різних форумів, і одночасно з ними проводили зліт, але в іншому залі. 

     Там Анна випадково зіткнулася з приємним молодим чоловіком, який випадково наступив їй на ногу. Він так вибачався, так хотів виправити свою незручність, що після засідання запросив її на вечірню прогулянку містом. І, звичайно, вона погодилася. А що? Німець був культурний. До того ж бував і в Києві. Навіть трохи розумів українською і російською.

     Взагалі, Йохан відразу їй сподобався. Він був милим, культурним. Вдома таких треба було дуже пошукати! Але, коли Анна дізналася, що він працює представником німецького «Амазону», вона прийшла в суцільний захват. Вона стала захлинаючись розповідати йому, що є письменником, про те, як мляво працює її видавництво з просування її книги. А зраділий Йохан обіцяв по можливості допомогти. 

     Це був просто знак згори! Взагалі вона не вірила у всякі там знамення. Але зараз, вона чітко зрозуміла, що такі знаки існують, і вони підказують їй триматися цього хлопця! Відкинувши її звичайну підозрілість, вона з головою поринула у новий роман.

   Спочатку у них зав'язалося листування есемесками, потім склалося майже щоденне спілкування телефоном, а потім вони стали регулярно їздити один до одного. У підсумку, через півроку Йохан попросив її руки, і вона пару місяців обмірковувала його пропозицію. Їхати з Батьківщини вона поки не збиралася. Раптом, там не складеться? Хоча, в порівнянні з тутешнім життям, там не могло, не скластися при будь-якому розкладі. Писати можна було в будь-якій точці земної кулі. Адже, видавництва зараз переважно працюють в Інтернеті! 

    Якийсь час вона ще придивлялася до нього. Йохан вселяв їй довіру. Він з таким ентузіазмом розповідав їй про свою роботу, що зміг захопити і її можливою перспективою такої ж роботи. А чому б і ні? Якщо він говорить, що на «Амазоні» можна заробляти не тільки виставляючи свою продукцію на продаж, а й займаючись просуванням чужої? Чому і їй згодом не стати якимось літературним агентом? Хоч, навіть і її власного видавництва?

     Вона подумала, що якщо продасть свою класну квартиру в столиці, то цих коштів цілком вистачить на відкриття власної справи. Звичайно, це все були плани, плани й ще раз плани. Перебуваючи під впливом нового приятеля, вона втратила здатність оцінювати все критично. Адже, для того, щоб вести власну справу за кордоном, їй треба було з'ясувати кон'юнктуру, обчислити приблизні ризики, дізнатися місцеву специфіку. 

     З властивою їй, останнім часом, роздутою самовпевненістю, вона покладалася на «а, може», що раніше їй було абсолютно не властиво, й вирішила вступити в нову авантюру. Мати попереджала її, що ментальність німців і скандинавів дуже відрізняється від нашої. Але Аня лише махнула рукою, заявивши, що мати абсолютно не орієнтується в книжковій справі, а вона вже на цьому собаку з'їла.

    Вона тепер почала випитувати Елеонору про її «гостьовий» шлюб зі Стівом. Адже ця пара постійно їздила один до одного! Вони були одружені вже близько десяти років, і нічого, у них зберігалися прекрасні стосунки! А якщо вже у цієї простушки Елі життя вдалося, то вона - така яскрава і приваблива, вже точно зможе побудувати відмінну сім'ю! 

    Звичайно, десь у глибині душі, Аня усвідомлювала, що і Йохан не був тим ідеалом, з яким їй хотілося весь час йти по життю. У ньому відчувалася якась м'якість. А їй завжди хотілося чоловіка, за яким вона була б, як за кам'яною стіною! Але, як знати, може, вона зможе його таким «виховати»? 

    Єдине, чого вона побоювалася, що він може з часом качати їй якісь особисті права, адже німецьку шлюбну систему вона не знала. Тому вона трохи почитала німецький кодекс про шлюб та сім'ю, дала йому почитати наш, склала, як їй здавалося, хитрий шлюбний договір, і дала свою згоду.

    Відповідно, влітку вони розписалися в муніципальній мерії Кельна, і Анна офіційно знову стала дружиною. Правда, вона вирішила більше не міняти прізвище. На всякий випадок. Все-таки, гіркий досвід у неї вже був. Молоді перебували в радості. Майбутнє життя маячило райдужними перспективами ....

      Непомітно пролетів рік. Вони вирушили у відпустку до матері Ані. У Йохана батьків вже не було в живих, на жаль. Потім вони ще зробили тур по Європі. З наполегливою допомогою чоловіка її новий роман незабаром з'явився в «Амазоні», і Йохан обіцяв їй незабаром, мало не мільйонні прибутки. 

    Правда, книги Березіної вона відразу знаходила в топ-сотці найбільш продаваних книг, а її книгу можна було знайти лише за відповідним посиланням. Але, чоловік запевняв її, що з часом йому вдасться вивести її книги на перші місця рейтингу продажів. Тому, наступний рік Аня перебувала в постійному радісно-ейфоричному стані очікування успіху. Навіть хвалилася тій же Березіній про те, що незабаром стане лідером «Амазону» і взагалі поїде до Німеччини.

     До Надії в неї залишилося двоїсте ставлення. З одного боку, вона ще відчувала до неї симпатію за те, що та допомагала їй з дисертацією, і взагалі підтримувала в колективі спочатку, і в особистому житті. Але, з іншого, вона неймовірно раділа тому, що змогла обскакати Березину і вирватися вперед по всіх позиціях. Надія стала кандидатом наук, і вона - теж! Та стала письменником, і вона - теж! Плюс, вона ще й стала дружиною іноземця! Від усього цього «самонакрута» її зарозумілість зростала до небес. Через відсутність самокритичності, вона вже перестала бути тією Анею, яку всі знали й любили раніше. Вона це відчувала. Але їй була очевидною загальна заздрість, і заздрість Березіної. Тим більше, що колишня приятелька належала до старого покоління, а вона - до покоління тих, хто наступає на п'яти, йде й обганяє, до покоління стрімких володарів життя!