Розділ 19. Воронки продажів Анни

     Зовсім не так вчиняла Келлер. 

     Вона так само спочатку вважала, що віддавши рукопис в іноземне видавництво, їй нема про що більше турбуватися. Представники видавця запевнили її в тому, що успіх їй гарантований, що будуть успішні продажі, високо оцінили вартість книги. Все це обіцяло їй привабливі перспективи стати відомою.

     Аня усвідомлювала, що з віком стає все більш амбітною, і вважала це правильним. Розвиватися треба всебічно. Тут вона була згодна з Березіною. Взагалі, все, що говорила їй старша подруга, було правильним. Ось тільки з часом, її стало дратувати, що в своєму віці, коли треба лише онуків няньчити, та ставала все популярнішою. Все повинно бути в свій час!

    І взагалі, зараз час молодих! Навіть до Верховної Ради почали обирати молодих. Тому, людям похилого віку треба потіснитися! 

     В глибині душі, Анна боялася зізнатися навіть собі, що злегка заздрила Березіній. Та зуміла проштовхнутися на книжковий ринок і ставала відомою, а її книгу навіть ніхто не згадував! Якось Березіна обмовилася, що «її» почали купувати в такому світовому книжковому гіганті, як «Амазон». Тоді ж Надія з подивом помітила Плотницькій, що «її» набагато краще розкуповують в Німеччині, США та Англії, ніж удома. 

     Це стало настільки болючим ударом по самолюбству Анни, що вона ледве оговталася! Щось пішло не так, як їй обіцяли у видавництві. Вона написала туди листа з питаннями про причини відсутності продажів, який відверто проігнорували.

     Анна просто закипіла. І закипіла так, що це кипіння в ній постійно тривало і не припинялося ні вдень, ні вночі. Вона стала просто маніяком, одержимим ідеєю власних надзвичайних продажів. По-перше, вона продовжила бомбити видавців своїми листами. По-друге, вона, не знаючи про те, що Надія так само проходила весь цей шлях, не бажаючи дізнатися чийогось досвіду і повчитися на ньому, вона вирішила самостійно зайнятися своїм просуванням. При всьому тому, вона сподівалася, що врахує і втілить досвід таких мегапродавальних авторів, як Джоан Роулінг або Джорж Мартін, і стане лідером книжкового ринку.

    Вона вивчала історію успіху Мартіна, сподіваючись застосувати її на собі, при цьому абсолютно забуваючи те, що той писав в самому популярному зараз жанрі фентезі, а вона написала зворушливий сюжет про трагічну любов звичайнісінької дівчини, який, однак, не зачепив нікого з потенційних читачів, оскільки таких було, хоч греблю гати. 

   Надія перед публікацією своєї книги вивчила попит ринку і знала, що на першому місці по читаності знаходиться жанр фентезі, на другому - детективи. Ось, Березіна і писала детективні психологічні історії, зачаровуючи читача загадками й маючи до цього хист.

     Анна пропустила мимо очей фентезі, зазначивши для себе, що не всі ж можуть писати в цьому жанрі. Вона почала вивчати все, пов'язане з видавничою справою. Кожен раз, бачачи перед собою на роботі Надію, вона дивувалася, як та могла досягти хоч якогось успіху, опублікована у вітчизняному інтернет-видавництві, де все книги коштували менш як три євро? Ця ціна взагалі ні про що! Як можна так низько цінувати свою працю і талант? Ось її книгу оцінили в двадцять три євро. Це, хоч щось! Хоча, ні єдиного примірника у неї за цілий рік ніхто так і не купив .... 

     Звичайно, як і більшість початківців-авторів, вона вважала свій твір видатним настільки, щоб той стати гігантом продажів.

     Однак, вона читала і думки книжкових аналітиків про те, що зараз на ринку присутні мільйони нових авторів і пробитися в такому натовпі дуже важко. Тому, починати треба з малого. З малого, але не до такої, же міри?! Отже, вона зайнялася вивченням всього, що стосувалося успіху в письменницькій справі.

     Тепер, прийшовши з роботи, вона кидалася до комп'ютера і починала вивчати все поспіль - «секрети авторського успіху», опубліковані на Ютубі й в Гуглі, записувалася і слухала он-лайн різні навчальні вебінари, вивчала статті по збільшенню «воронок продажів».

     Спочатку вона уподібнилася деяким авторам, які писали заклики в соцмережах друзям, щоб ті активніше купували їх продукт. Вона навіть питала Березіну, чому та не пише таких постів. Та їй відповіла, що вважає це приниженням для себе і порекомендувала захопити читачів самим змістом книги. Але в Ані такий хід не приносив бажаного результату. Вона не вважала себе менш талановитої, ніж Надія. Але, була змушена визнати, що у тієї краще виходило захоплювати читачів і звичайними постами в тому ж Фейсбуці, наприклад. 

     В якийсь момент, Аня кинулася вивчати все, пов'язане з «воронками продажів». Це модне словосполучення тепер постійно зустрічалося їй і по телевізору, і в соцмережах. Оголошення про них рясніли обіцянками розкрити секрети про їх невимовне збільшення та про отримання шаленого прибутку після проходження навчального курсу.

     Звичайно, в чомусь нові знання по авторському коучингу і вивченню цих «воронок» їй допомогло. Вона стала позитивніше ставитися до життя і тимчасових труднощів. Наразі перед нею і стояла задача - як контролювати поведінку читачів, ненав'язливо стимулюючи їх інтерес і спонукаючи до покупки її книг. Взагалі, вона вважала, що коучинг дуже корисний. Адже це - індивідуальні заняття до досягнення професійних і особистих цілей. Як їй говорив її коуч-тренер, «Коучинг - це завжди трансформація. Це перегляд життєвих пріоритетів. Коучинг - це завжди життєвий поворот, це розвилка, після якої життя змінюється назавжди!»

     Колись вона, навіть, посперечалася з молодим Березіним, коли він приїхав в гості до матері, про суть таких занять. Олександр вважав їх допомогою в тому, щоб людина потім «самонакрутом» надавала собі більшої впевненості в успіху того, чим займається. Анна тоді поблажливо пояснила йому, що він розуміє коучинг занадто примітивно!