Розділ 18. Воронки продажів Надії

     Коли Надія тільки-но зайнялася видавництвом своєї першої книги, вона була спокійна. Вона думала, що про все тепер буде піклуватися її видавництво. І тільки через деякий час, заповнюючи присланий видавництвом всім авторам опитувальник, в якому їх запитували, чи збираються вони особисто займатися просуванням своїх творів на книжковому ринку, задумалась. 

     Звичайно, видавець виконував свої зобов'язання, але чесно попереджав про те, що на «розкрутку» невідомого нового автора потрібно не менше півтора-двох років. Березіна і не сподівалася, що її почнуть відразу розкуповувати. Перші рік-півтора у неї були одиничні продажі. Однак, все-таки, вона розраховувала, що поступово читачі почнуть ділитися відгуками, і продажі зростуть.

     Але зараз вона подумала, що видавець підказує їй, та й всім іншим, правильний хід. Під лежачий камінь вода не тече. У Фейсбуці вона якось бачила звернення одного колеги по письменницькому цеху із закликом підтримати його і купувати його твори. Згодом виявилося, що майже ніхто з його численних друзів по соцмережі так і не відгукнувся на його заклик. 

     Для себе, Надія вважала таке звернення кілька принизливим. Але, звідки, наприклад, читачі можуть дізнатися про новий продукт? З реклами. Отже, вона теж займеться рекламою своїх книг. Березіна створила свій письменницький акаунт, в якому затіяла листування з потенційними читачами.

    Спершу, вона почала відстежувати коментарі читачів і критиків. Спочатку вона навіть падала духом, читаючи чийсь негативний відгук. Але потім зрозуміла, що навіть такий може сприяти розвитку інтересу в інших. Вона підкидала пару цікавих фраз, з'ясовувала думку інших, зав'язувала дискусію, задавала при цьому свої питання .... Любителям книг ставало цікаво спілкуватися з автором, можна було дізнатися щось нове. І так потихеньку, книга за книгою, вона ставала все більш читабельною і відомою. 

     У міру написання нових книг, вона виставляла фотографії їхніх гарненьких обкладинок, постила анотації видавництва і коротенькі ознайомчі фрагменти, після прочитання яких, деякі відразу ж спалахували бажанням прочитати продовження історій і переходили за наданою їм посиланням в магазин. І поступово така тактика себе початку виправдовувати. Продажі збільшилися. Вони не були грандіозними, але стали регулярними, а це вже говорило про стабільну думку читачів про неї, як про цікавого письменника.

     Звичайно, на самому початку написання книг, Надія звертала увагу на поради для письменників, які публікувало видавництво й успішні автори. Але незабаром, вона прийшла до висновку, що не всі ці поради можуть бути застосовані до кожного автора. Наприклад, для закордонних авторів підходила одна порада, а для вітчизняних - зовсім інша. 

     Крім того, вона швидко "просікла фішку", як говорив її Сашко, що більшість таких «порадників» насправді, самі були нікому не відомими авторами, які написали в кращому випадку одну-дві непопулярні книги, і розводили порожню балаканину з повтором висловлювань відомих письменників типу Стівена Кінга. 

     Тому, витративши певний час на вивчення особливостей нової для неї письменницької сфери діяльності, вона вирішила посилити увагу на сам зміст власних текстів. Вона прийшла до висновку, що для утримання постійного читача і залучення нового, треба постійно придумувати найрізноманітніші сюжети, які б не повторювали один одного.

     Надя звертала увагу на те, що навколишній письменницький світ занурювався у вир плагіату. Періодично виникали скандали в соцмережах і на сторінках видавництв з приводу крадіжок сюжетів. Деякі звинувачені в плагіаті письменники відмахувалися фразами про те, що всі сюжети вже давно написані й важко вигадати щось нове, а крім того, вони (тобто, сюжети) просто носяться в повітрі. 

     Надії було дивно читати такі висловлювання. Особисто у неї нові не заяложені сюжети генерувалися в голові мало не кожен день. Вона ледь встигала записувати нові думки й молила Бога, щоб він відпустив їй ще достатньо часу, щоб вона встигла опублікувати все, що задумала.

     Якщо все буде добре, то і після її смерті, у Санька буде постійне джерело доходу, може, - невелике, але - стабільне, якщо вона стане з часом популярною. Так вона зможе захистити свого сина від тягот сучасного непередбачуваного життя, навіть бувши на «тому світі», якщо в нього самого не буде постійного заробітку. 

  Тому наразі, побачивши в Інтернеті нове оголошення про черговий вебинар по збільшенню «воронок продажів», вона просто перегортала на екрані сторінку пошуку далі.