Розділ 17. Нова версія

     У Новицького голова йшла обертом. Тільки-но у нього з'явився просвіт в розслідуванні, тільки у нього з'явилася правдоподібна версія про те, що Анну міг вбити її власний чоловік, як з'являється нове припущення, та ще й про те, що могла бути вбита взагалі не вона! А що тоді з Келлер? Жива вона чи ні?!

     Шалдуга чесно виконав прохання товариша і не став розповідати новим приятелькам про свої підозри. Увечері у нього в пам'яті спливли жіночі розмови про родимку і шрам на скроні в Анни, і тільки зміцнили його фантастичні підозри.

     На ранок, він з Маркелом знайшов Діну Олексіївну Гнатенко, яка вже проводила заняття зі студентами, і попросив приділити їм час.

     - Зараз, дам студентам завдання, і буду в вашому розпорядженні, - відповіла експерт - приємна блондинка середніх років. 

     - Що вас цікавить? - запитала вона, стрімко увійшовши в кімнату. 

    Слідчі в цей час з цікавістю розглядали знімки їх експертиз, що висіли на стінах у вигляді наочних посібників. 

      - Нас цікавлять записи про матку покійної. Ви пам'ятаєте цей випадок?

Гнатенко подивилася на титульний лист. 

     - Звісно пам'ятаю. Вбивства взагалі запам'ятовуються. А вона була така молода! .. Тіло у неї було в відмінному стані .... 

      - А ось матка? Що ви можете сказати? 

Гнатенко швидко пробігла очима рядки власних висновків.

    - У неї була матка жінки, що народжувала. А чому це Вас так хвилює? 

    - Розумієте, - вже схвильовано, сказав Новицький, - за нашими даними - вона не народжувала. У неї була «дитяча» матка. 

   - Це абсолютно виключено, - категорично заявила судмедексперт. - При «дитячої» матці і її розміри були б набагато меншими.

    - Наскільки меншими? 

    - З огляду на її невеликий зріст взагалі - сантиметра на три. 

    - Зачекайте, а якщо вона просто робила аборт? Нам розповідали, коли я вчив судову медицину, що в абортічок теж щілиноподібний отвір буде. Це правда? 

    - Так. Але, якщо б у неї була дитяча матка, то навіть після однієї зміцнілої вагітності та аборту, розміри матки все одно були б менші. А тут - нормальні, отже, вона - народжувала.

     - Абсолютно - ні! - обурився Новицький. - Вона весь час, кілька років, була на очах у всіх. Чи не відлучалася, що не хворіла .... 

    - Стривайте, - схаменувся раптом Шалдуга, - а що Ви мали на увазі, коли говорили про її невеликий зріст? 

      - Сто шістдесят сім - це зараз невеликий зріст вважається. 

      - Зачекайте! У неї в медичній карті написано, що зріст - сто сімдесят два! 

    - То, може, це взагалі не вона?! - в один голос промовили Гнатенко і Шалдуга, і втупилися в здивуванні одне на одного. 

     - Хіба таке може бути? 

     - А чому ні? - відповіла Гнатенко. - У неї особливі прикмети були? 

     - Так. За словами співробітниць, у неї на правій скроні, ближче до чола був невеликий шрам.

     - Ніяких шрамів не було, я б описала його! 

     - А ось родимку, яку вони побачили на її фото з місця події, вони не пам'ятають. 

    - Родимка була, я пам'ятаю, - задумливо перечитала свій текст судмедексперт. - Ну, що я Вам скажу, колеги? Хтось намагається видати труп невідомої нам невисокої молодої жінки, що вже колись народила, за труп Анни Келлер. 

     - Тоді де її тіло? - здивувався Новицький. 

     - Чому тіло? Швидше за все, вона жива! - озвучила раптове припущення Шалдуги Гнатенко. 

    - Ось тоді, це вже - повний ... капець, панове-е-е! - з жахом простягнув Маркел Борисович і уявив собі, що йому скаже начальник з приводу якості його колишнього розслідування.

    - Кому ж вигідно видати труп невідомої за труп Келлер? 

    - В першу чергу - самій Келлер. 

    - Та це - фантастика! Навіщо? 

    - Це нам з боку щось може здаватися безглуздим. Але, якщо хтось робить це «щось», виходить, у нього є для цього підстави! Який цікавий випадок! - промовила розумна блондинка. 

    - Що ж! Цікавий - далі нікуди! Що ж робити? 

    - Скажіть, лікарю, може, Ви можете нам повідомити що-небудь нове з цього трупу? - уточнив про всяк випадок Шалдуга. 

    - Ну-у, хіба що наші медико-криміналісти й цитології підтвердили, що її вбили саме тією бронзової статуеткою, яку знайшли поруч з нею на місці події. 

     - Дякую і на цьому. 

   - Ви мені вибачте, мені до студентів пора. Але, якщо я вам ще буду потрібна - звертайтеся, завжди буду рада допомогти й дізнатися щось нове, - кивнула їм лікарка і вислизнула з кабінету.

    - Ти теж думаєш, що Келлер інсценувала свою смерть? 

    - Можливо. 

    - Навіщо???