Розділ 8. Фантастичне звинувачення?

     - Ви знаєте, я виконав Ваше прохання і вилучив Ваш ноутбук і флешки. Прокоментуйте мені ваші знімки.

     Цього сюрпризу від колеги Шалдуга не знав, і тепер напружився. Раптом, серед них знайдуться такі, які підуть не на користь Березіній? 

     Всі троє сіли перед монітором, і господиня ноута відкрила теку з написом «фото». Перед слідчими замиготіли фрагменти життя підозрюваної, зафіксовані в різні моменти її життя. Шалдуга іноді поглядав на Надію і бачив, що вона знаходиться в розслабленому стані. Отже, даремно Маркел намагається підловити її. Якщо у неї й є страшні таємниці, то вона не така дурна, щоб залишати це в пам'яті ноутбука.

     - Ось це ми - на науковій конференції, до речі, з представниками правоохоронних органів! 

     - А що там робили пересічні психологи? - щиро здивувався Маркел. 

     - Ми там були на запрошення нашого кримінального психолога Елеонори Плотницької-Ларсен. У нас же в Центрі постійно знаходяться на реабілітації жертви насильства. А, крім того, мені, як автору, було дуже корисно послухати думку і ваших колег. Ось на цьому фото - ми після перегляду кіно, на цьому - граємо в бадмінтон в парку ...

     Перед очима обох чоловіків миготіли картинки безтурботного життя цих трьох колег-приятельок. На всіх них були зображені справжні емоції безтурботності й щастя, автоматично підхоплені фотографом. Ніхто не виглядав підступницями, що зберігали камінь за пазухою.

     - А чому не потрапили в кадр ваші чоловіки? 

    - А, якось, в нашому колективі, в основному, були прийняті дівич-вечори. Не в сенсі «прийняті»! А просто так склалося, що сімейні компанії у всіх були різні й не змішувалися. 

    - У Вас є фото Йохана Коллє? 

    - Вона нам його офіційно не показувала. Хоча, стійте! Вона якось два роки тому виставила влітку в «Однокашниках» свої відпускні знімки, і там на одному з фото, вона була з хлопцем. Здається, він навіть її обіймав за талію. Можливо, це він? Ось, тільки чи збереглися вони? 

     - Давайте, зайдемо в «Однокашники», - запропонував Новицький.

     З акаунта Березіної вони зайшли на сторінку покійної й почали гортати фото за минулі роки. 

    - Чорт, Інтернет ледве тягне! - поскаржився Маркел. - Шеф вчора викликав інтернетників, але щось толку від їхнього візиту - ніякого! 

     - А я думала, що це тільки у пересічних громадян проблеми з Інетом! Вже в ваших структурах повинен бути порядок! 

     - Повинен! Але немає! 

     Вже втративши всяку надію, Новицький понуро подумав, що знімок чоловіка Келлер їм так і не вдасться роздобути. І тут же розсердився на самого себе. Він автоматично зарахував підозрювану до складу їх команди слідчих! Зовсім розум втратив! А у всьому винен Діма. Ідеалізував цю Березіну, ніби безневинну овечку!

     Але тут затримана радісно вигукнула: 

     - Ось він! 

     Зі знімка на них радісно дивилася явно закохана пара. Молодик, дійсно, тримав Аню за талію, а вона злегка схилила голову на його плече. 

     - Вона була симпатичною! - констатував Маркел Борисович. 

   - Дуже! Вона була гарненькою, і фігуру добру мала,  і стрункою була, а ще й - розумною, німецьку добре знала! Коротше, всім була хороша! - почала розповідати їх співрозмовниця. - Я до сих пір не можу повірити в те, що .... Здається, ніби ви мене розігруєте. А потім - розсмієтеся, і скажете, що пожартували.

     Шалдуга подумав, що не може людина, яка так щиро розповідає про переваги покійної, мати відношення до вбивства. Це ж якою майстерністю акторської гри треба володіти, щоб так прикидатися?! 

     - На жаль, не жартуємо, - відповів Новицький і розкрив теку з матеріалами кримінальної справи.  - Дивіться. 

     Він поклав на стіл кілька знімків з місця події. Надія з похололим серцем взяла фотографії. 

    На першій було зображено тіло, накрите простирадлом, з-під якої внизу виднілися знайомі їй, червоні велюрові капці, а у протилежного кінця - велика калюжа крові. Права тонка рука була безпорадно висунута з-під білої тканини. На тонкому зап'ясті Надія впізнала ажурний шкіряний браслет, який сама їй подарувала років п'ять тому, і який Аня вважала своїм щасливим амулетом та постійно носила його.

     У Надії затремтіли руки. На другому знімку чітко було видно обличчя Анни і її скоцюрблене тіло, що лежало на лівому боці. Вираз обличчя був зовсім спокійний. З-під пасма волосся виднілася така беззахисна маленька родимка ... Дивно, чомусь вона ніколи не звертала уваги на цю родимку. Мабуть, Аня майстерно приховувала її під пасмом волосся. 

     Надія автоматично подумала про те, що якість фотографій місцевого криміналіста - не дуже, тому що невеликого шраму на скроні зовсім не було видно. Він, звичайно, був не глибокий. Може, так світло падало? Взагалі, профіль Ані був, дійсно, спокійний, немов би - відчужений від усього того напруження, яке мучило її в останні дні.

     Аня була дуже неспокійна перед святами. Можливо, у неї почалися неполадки й у цьому шлюбі? Келлер вся була якась смикана, фізичні реакції були прискореними. Вона часто вскакувала, поспішала друкувати то один документ, то інший. Часом, Надії ставало страшно за психіку колишньої подруги. Складалося таке відчуття, що у неї починалося якесь холеричне збудження або маніакальна стадія біполярного розладу! Через що вона так нервувала? Якби Аня поговорила з ними відверто, як раніше, вони змогли б допомогти їй порадою або лікуванням. Але, вона ж віддалилася від них. Сама віддалилася. За власним бажанням!