Розділ 7. Справедливе розслідування

     Дмитро Олегович, навіть прийшовши додому, все ще перебував під враженням пережитого. Ну, не міг він повірити в те, що ця блискуча жінка могла скоїти вбивство. Вперше в житті, він зустрівся з ненауковими категоріями віри. Раніше, на подібні запевнення родичів підозрюваних, він теж відповідав, що в їх справі потрібна не віра, а доказовість. І розумом він сягав, що якщо хоче допомогти цій чудовій особистості, то повинен знайти цю саму доказовість. Новицький буде шукати докази її вини, а він - її невинності. 

     Авторка його улюбленої книги, цікава спортсменка, з хвилястим каштановим волоссям і ясно-карими очима, вразила сьогодні його уяву повністю. В її очах читалося таке щире здивування, жах і співчуття, які неможливо було зобразити так по-справжньому! Звичайно, вона ще буде проходити дослідження на поліграфі, й її буде вивчати фізіогноміст і інші їх помічники, але ... щось продовжувало вперто підказувати йому, що Березіна не може бути винною!

     Дмитро був упертою натурою і завжди доводив розпочату справу до кінця. І тепер він вирішив, що простежить і доб'ється, щоб у відношенні до Березіної було проведено справедливе розслідування. А то він цього Маркела не знає! У того, якщо спочатку склалося якесь враження, то він знаходиться під його впливом й решту часу.   

     Всю ніч йому снилася безглузда нісенітниця. Він брав участь в затриманні маси злочинців, відвідував Березіну в камері, а потім виявилося, що вбита в цей час спокійнісінько сиділа на роботі, бувши живою. Повна маячня! Прокинувся він, як завжди, за мить до дзвінка. Тільки сьогодні він абсолютно не відпочив і був зі «скуйовдженим» думками в голові.

     Нашвидку поголившись і випивши кави, навіть без звичайного бутерброда з маслом, він поспішив на роботу, щоб відразу розпочати відновлення справедливості. Маркел сьогодні теж горів подібним бажанням, тому вони одночасно мало не зіткнулися лобами на ступенях вхідних сходів, і розсміялися. 

       - Став каву, я зараз до тебе прийду. 

     У Дмитра Олеговича, як у господарського холостяка, на відміну від Маркела, якому дружина щодня складала судочки з обідом, завжди було, чим поживитися в холодильнику. Він дістав нарізаний білий батон, масло, банку джему і поспішив до кабінету колеги.

     - Давай, клич на допит Березіну, проведемо його за дружнім сніданком. Маркел здивувався. 

     - У тебе що - своїх справ немає? Навіщо вона тобі? Граєш в «доброго» поліціянта? 

     - Ну, скажімо, у мене свій розрахунок є. Може, я у неї автограф хочу взяти? 

   - Скопіюй з матеріалів справи, - пожартував Новицький. - Хоча, така тактика може зіграти на руку. 

     Шалдуга включив чайник, а Маркел викликав чергового і наказав доставити затриману.

     - Ну, як Вам ніч в СІЗО? - замість «здрастуйте», запитав Новицький. 

     - Як «Ніч в музеї»! - хвацько відповіла Надія. 

    Слідчий здивовано завмер з чайною ложкою в руці, а Шалдуга в черговий раз захопився витримці свого літературного кумира. 

    - Фільм такий був. Ви зі своїми дітьми не дивилися? - як ні в чому не бувало, бадьоро продовжила Березіна. 

   Новицький просто дивувався поведінці заарештованої. Складалося враження, що вона абсолютно не хвилювалась з приводу свого затримання. А таке могло бути тільки тоді, коли вона, дійсно, була ні до чого, або, якщо була ... не виконавцем, а замовником вбивства!

      Шалдуга ж захоплювався тим, що Надія перехоплює ініціативу розмови. Своєю безстрашністю і не зворушливістю, вона автоматично формувала позитивне або, хоча б, нейтральне ставлення до неї. «Розумнице!» - подумки захоплено вигукнув Дмитро Олегович, і його сині очі заблищали ясними промінчиками, як в акторів на великому екрані. Надія зітхнула. Треба ж, які гарні й чарівні слідчі є, виявляється! І тут же зловила себе на думці, що для подібних зауважень тут не час і не місце! Знайшла час захоплюватися мужиками, та ще й з поліції, нічого сказати!

     Вона спробувала скинути з себе чарівливість красеня, який сидів навпроти. Але це було нелегко зробити, особливо, в той час, як він простягає тобі свіжий бутерброд! Запах батона і вершкового масла пах так спокусливо, що вона вирішила не ламатися, і з вдячністю кивнула йому. Взявши шматок хліба, вона із задоволенням встромила зуби в його м'якуш, і наче вперше, відчула його незвичайний смак. 

      - М-м-м, просто божественно! - майже простогнала вона від щастя. 

   - Я теж так вважаю! Особливо, якщо зважити на те, що сніданок відбувається в поліції! - несподівано для себе, розсміявся Маркел Борисович. 

    - Знаєте, ось просто, непередавані відчуття! - просто, ніби була його приятелькою, промовила затримана.

     Така поведінка арештанта була в новинку для Новицького. 

    - Ви знаєте, я навіть в чомусь Вам вдячна. За допомогою вашого арешту, я набула досвіду, якого у мене не було! Мене просто переповнюють емоції! Скажіть, а мені ж належить видавати папір і ручку або олівець? 

     - А що - будете писати про нас новий роман? - сміючись, запитав Шалдуга. 

     - Щоб Ви, навіть, не сумнівалися! 

     - Ні, Ви - просто незвичайна жінка! - вигукнув Дмитро Олегович.