Розділ 3. Складнощі книжкової справи

     - Що було далі? - продовжив слідчий.

    - Далі? Далі вона дуже пишалася тим, що стала письменником. Вона навіть продовжувала писати пости на цю тему. Хоча в серйозних письменницьких колах, офіційно отримуєш статус письменника, якщо у тебе є мінімум дві книги. 

     - Чому? 

    - Вважається, що одну книгу можна написати випадково. Натхнення на другу може більше не прийти. Сюжети майже всі побиті вже в будь-якому жанрі. А, щоб бути оригінальним, треба придумати абсолютно новий сюжет. 

    - Не думав, що в книжковій справі все так складно, - зізнався слідчий. 

    - Що Ви! Домогтися популярності в нашій справі дуже складно.

    - Але Ви, ж стали популярною? 

    - Так. Крайньою мірою, в середовищі психологів і ... деяких колег-письменників. Але, це не приносило мені істотних гонорарів. 

    - Як це? 

   - Дуже просто. Якось я вирішила витратити час, і простежити просування однієї з моїх книг - першої. За один квартал офіційно куплено було лише дванадцять книг, і зроблено вісімдесят сім безкоштовних завантажень! 

   - Не зрозумів. Поясніть. 

  - Хакери - ось Вам і все пояснення. Зламуються сайти та інтернет-майданчики, на яких продаються книги, і читаються безкоштовно. 

   - Тобто, Ви «втратили» вісімдесят сім гонорарів тільки по одній з книг? 

   - Так. На жаль, піратство - повсюдний бич.

   - А як було з гонорарами у Келлер? 

   - Не знаю. Ми розмови на такі теми не вели. Я вважала цю тему  нетактовною. Думаю, що вона і сама зрозуміла, куди потрапила. В її видавництві, якщо хочеш мати свій авторський екземпляр, то його теж треба було викупити за тією ж ціною. Вона принесла один екземпляр, подарувала нашій начальниці ... 

   - Ви щось говорили про те, що у неї змінився характер. 

  - Так. Взагалі, у неї колись був свій сильний характер. Але, ми помітили, що коли вона вийшла в перший раз заміж, то її переконання почали копіювати ідеї чоловіка.

   - Напевно, дружина повинна бути солідарна з чоловіком? Це ж правильно? - обурився Маркел, який не любив незалежних жінок. 

   - Так, якщо це не суперечить твоїм колишнім переконанням. Потім, коли у неї з'явився Йохан, вона стала копіювати його. Стала такою собі чеховською «душечкою». 

    Отже, його підозрювана, мабуть, була якраз, з незалежних і переконаних феміністок. 

    Маркел глянув на колегу і помітив, як той просто пожирав очима затриману. Шалдуга згадав, звідки йому була знайома ця жінка. Він бачив її, коли вона давала інтерв'ю одному з телеканалів. Це була відома жінка, а Маркел поводився з нею так, як ніби вона була вуличною гультяйкою! Але, через те, що в кабінеті вівся аудіозапис допитів, то він не міг зараз зробити зауваження колезі. 

    - Після всього цього, я помітила, що Аня стала, начебто, копіювати мене у всьому. Я писала наукові статті, вона теж стала писати. Причому, ми помітили за нею не дуже хорошу деталь. Вона могла публікувати у своїй статті практичний досвід іншого колеги, без посилання на нього, що є відвертим плагіатом. 

   - Ви їй говорили про це? 

   - Мій же вона не друкувала. Але, одна з літніх колег вважала це доречним, і зауважила їй.

    - І що? Вона видалила це? 

    - Яким чином, якщо стаття вже вийшла? Хто перший опублікував - той перший пиріжок і з'їв! 

   Дмитро Олегович подумав про те, які ці психологи надто тактовні, багато панькаються. У чоловічому середовищі це питання вирішилося б остаточно фінгалом під оком. І прецедентів більше б не було! 

    - Після того, як вона захистилася, вона взагалі не віддавала їх на рецензію шефині, зарозумілість у неї зросла до небес. Звичайно, у неї був свій досвід, але ми могли б підказати їй щось важливе, від чого її робота б тільки виграла. 

    - Вас всіх це дратувало! 

    - Засмучувало!

    - А що у Вас вийшло після виходу її роману? 

    - Вона весь час кудись поспішала! Поспішала так, ніби їй наступали на п'яти! 

    - Може, вона хотіла переїхати до Німеччини, до чоловіка? 

    - Може, не знаю. Відносини між нами охололи, ми вже не спілкувалися так тісно, ​​як раніше. Єдине, що вона сказала, що хоче зайнятися написанням роману

    - Саме - роману? 

    - Так, з її слів. 

    - Але, Вам тоді ділити було нічого? Адже, Ви писали детективи? Тобто, ви писали в різних жанрах?

    - Так. Тепер Ви розумієте, що Ваші підозри просто смішні? 

    Обличчя Дмитра Олеговича стало менш напруженим. 

   - Послухайте, пошліть кого-небудь з ваших співробітників до мене додому, і візьміть ноутбук або флешки. Ви знайдете масу фотографій, де ми з Келлер разом на відпочинку, в кіно, на прогулянках. І не тільки зі мною, але і з Елеонорою Плотницькою. Ви зрозумієте, що ми з нею були в дружніх стосунках. Чому я повинна була б бажати їй чогось поганого?