Екстра 5. Лідер Гільдії

Лідер Гільдії чекав. Йому вже передали, що скоро прийде нова учасниця, але він вже ні на що не очікував. 

За весь час своєї роботи він бачив різних людей. Хитрих, які хотіли обійти завдання. Грубих, які хотіли йому щось наказати і змусити надати інформацію просто так. Були й ті хто благали. 

Так, мало тих, хто впевнено відповідали на питання. Хто не лякався поразки. Хто навіть після третьої спроби зберігали вдаваний чи справжній спокій. 

Хто міг з такою впевненістю сказати, що завжди будуть рятувати себе. 

Як ця дівчина. 

Давно вже він так щиро не сподівався, що людина перед ним пройде. Давно, не хвилювався, коли хтось програвав і давно так не радів, коли побачив її перед собою. 

Скільки б він не дивився на неї, не міг зрозуміти, хто з аристократок вирішив навідатися до нього. Впевнений крок, стриманість, дивний стиль мови. Жодна зі знайомих йому представниць вищого світу не поводилася б так. Хіба що... нещодавно отримала титул? Або взагалі не місцева?

І ще більш дивними здавалися її відповіді. 

Він спер голову на руки і  думав. Аналізував її слова і рухи, шукаючи у них підказку. Погляд, щоразу опускався вниз, де ще нещодавно вона стояла. 

“Інформацію, авжеж” 

Згадав він перше, що збило його з пантелику.  Хто в здоровому глузді буде пропонувати інформацію, тому кому вже відомо все. 

Точно відчайдушна. 

“Узагалі то ні. Я можу дати вам підказку”

– Хто тут? – запитав він стривожно озираючись довкола. 

Можливо він вже й сам збожеволів? І тепер почав чути голоси? Потрібно буде навідатися до магічного психолога. 

“Ніколи не чули про телепатію?” 

Знову почув незнайомий жіночий голос, який звучав з деякою насмішкою. 

“Навіть персонажі мої слова перекручують, що вже робити в реальному житті” 

З якоюсь образою в голосі відповіла незнайомка. 

– Тоді хто ви? – змирився він з тим що можливо це таки правда. 

“Ну нарешті у мене вже час закінчувався. Я Тесс, авторка цієї книги” 

Тесс. Що ви хочете дізнатися про…ту дівчину, яка до вас приходила. І як мені можна вас називати? Не лідером гільдії, усе ж таки?

Одразу після цього посипалося безліч питань, що він навіть не встигнув відійти від першого потрясіння. Але, що його здивувало цього разу це був текст, а не стороння думка в голові. 

Лідер Гільдії. "з насмішкою" Ну якщо ви авторка, то чи не має бути у вас варіантів на цей рахунок?

Тесс. А ви напрочуд “ввічливі”. Якщо я не помиляюся це Декстер? І взагалі, вас інше цікавило...Чи ви сумніваєтеся у тому, що я справді авторка? 

Лідер Гільдії. Таки знаєте. 

Тесс. Аякже. Але я б обрала Агат, Опал або Александрит. Можливо те питання на яке вона не відповіла стосувалося цього. 

Може вона й не обманює, що авторка. Та й хто б ще зміг зв'язатися за допомогою такої рідкісної телепатії як не хтось поза їхнім світом. 

– Тоді, хто ж така та дівчина, яка назвалася іменем Кесседі, яке їй зовсім не йде? – запитав уголос, схиливши голову на руки. 

Тесс. Підтримую. Але це її право.

Декстер. Тоді, хто вона? 

Тесс. Та хто справді може надати вам інформацію, якої у вас немає. Це все що я можу сказати, наразі. 

Він роздратовано зітхнув. Можна ж було просто відповісти. Але її слова… Дівчина, яка має інформацію, недоступну гільдії? Потраплянка? Це мало сенс. 

Він згадав, що уже зустрічав таких людей раніше. Усі вони у той чи інший момент приходили до нього. 

Звичайно, для чого ще потрібна Інформаційна гільдія. Отже, і вона також...

Тесс. Бінго. Це правильна відповідь.

Тепер зовсім перестала бути дивною її поведінка. Мабуть, це абсолютно нормально для світу з якого вона прийшла. Але що тепер Йому робити з цією інформацією. 

Згадав її слова. 

Що ж він також використає це у потрібний час, але не певен, що та дівчина дозволить йому робити усе що заманеться. Але тим цікавіше. 

Нарешті знайшовся хтось, у кого вийде розвіяти його нудьгу. 

Тесс. Ще й як. Але дуже сподіваюся, що ви не будете створювати їй проблем. 

Вона ще не пішла? Він спохмурнів. Але ці її слова…

Декстер. Ви знаєте не тільки про гільдію інформації, так?

Тесс. Звичайно. У мене у цій книзі проблеми тільки з іменами персонажів.

Декстер. Тоді ви ж скажете мені… щоб я не створив для неї проблем? 

Вона залишила питання без відповіді. А у нього не вийшло запитати  щось ще. Чи означає це згоду, чи навпаки…вона теж спостерігачка, якій цікаво чим це завершиться? Якщо так, то ця авторка вельми цікава людина. 

Бонусна частина. 

Тесс. І все ж мені цікаво чи змогла я б пройти. 

Вона повернулася знову. Що ж йому також було цікаво, але ж вона авторка чи не повинна знати усе наперед. Хоча вона ж була іншою. 

– Ваше право, авторко, – сказав він з деяким сарказмом, – тоді почнемо. Чи готові ви поставити своє життя? 

Тесс. Тільки якщо буду впевнена на всі двісті відстотків, що ставка не прогорить. 

Вона не задумувалася ні на мить. І це означало тільки одне або не вона підказала відповідь Джен або є ще хтось. Ну або вона схожа на нього. 

– Що ж але наступне питання буде змінено. 

Тесс. Справедливо. Але це те саме відчуття, коли ти щось вивчив, а тебе запитують зовсім інше. То на яке? 

– Якщо ви авторка я повинен скласти такі питання, які стосуватимуться саме вас, – задумливо промовив він, – чому...ні...як ви...теж не те, – ну точно, хитро посміхнувся він, – для чого ви пишете свої книги? 

Тесс. О це так. Я вже не змогла передбачити питання від персонажа. 

– Хіба це не називається право персонажа. То яка ваша відповідь. Не думаю, що у вас справді є час на це.