Розділ 11. 1. Раунд 2.

Він не поспішав ставити нове питання. Довго мовчав щось обдумуючи, наче людина, яка ніяк не могла вирішити, а чи варто?

Я чекала. Тишу можна було різати ножем, але мені було комфортно, ось так мовчати. Ця тимчасова пауза не змушувала мене нерувати, а навпаки, наче надавала спокій... 

– І все таки, – раптом заговорив він від чого я здригнулася і завмерла як натягнута струна, – якою була б ваша відповідь? 

Я миттєво зрозуміла, про яке саме питання йшлося. Він не уточнював та це було ясно одразу. Останнє, те на яке я відповіла неправильно. Мабуть, він вирішив, що тоді це була випадкова відповідь. Тепер хотів почути ту, яку вважав би справжньою. 

Складалося враження, що це перевірка і можливо йому цікаво дізнатися чи я знаю камінь його роду. Але у мене ще не було інформації про це. Хоч я й отримала обіцянку від Кесседі, але жодного сповіщення про нові розділи не було. Чи це може потрібно самій знайти? 

Подумки перебирала усі дорогоцінні камені, які знала. 

Можливо тут зовсім не було правильної відповіді? Нарешті я тихо але твердо вимовила. 

– Обсидіан. 

– І знову ви здивували, Чому ж це? – запитав він з цікавістю.

“Ви знову зацікавили лідера гільдії”

Чудово. Та я не можу пояснити йому, що це героїня манхви, яка так нагадує мене. Вона готова була обірвати своє життя, але їй простягнули руку допомоги. І тепер їй необхідно прикидатися іншою людиною і розплутувати інтриги інших. Хоча, останнє вона могла й не робити зовсім. 

Тесс. Вона має на увазі манхву "Наречена Обсидіан"  Але в українському перекладі, на жаль, є тільки 26 розділів. 

– Просто...якби я мала асоціювати себе з якимось дорогоцінним каменем, обрала б саме Обсидіан, – ледь всміхнулася, – мені подобається його прихована цінність, –  але давайте краще швидше з цим завершимо. Яке там наступне питання? – швидко перевела тему. 

– Добре. Як ви використовуєте можливості? 

Знову. Прості питання, які для мене були, наче удар.Скільки можливостей я вже втратила. Скільки разів боялася, сумнівалася, тягнула до останнього, тільки щоб потім пошкодувати. Та я не могла говорити про все відверто. Це був один з моїх страхів – не використати шансів тоді, коли вони з’являються. Що мій запізнілий вибір призведе до жахливих наслідків.  

Я перевірила варіанти в системі.

Я задумалася. "Швидко" "Із запізненням" "Взагалі не використовую" і навіть "Не знаю про їхнє існування" 

– Із запізненням, – обрала я найбільш оптимальний варіант з варіантів системи. 

– І справді, – погодився він з моєю відповіддю, мабуть, його усмішка стала знущальна, – що ж наступне. Яка ціна для вас найбільш не прийнятна? 

Я вдихнула і видихнула. Стиснула долоні. Спробувала заспокоїтися. Ці питання були точно створені, щоб зламати мозок. У мене взагалі є шанс виграти? 

“Та не все так погано, – підбадьорила Ліза, – тут навіть варіантів немає, мабуть, це щось дуже просте” 

– Чиєсь життя, – відповіла я одразу ж, – або зрадити когось заради отримання вигоди. Для мене це не принятно. 

– Тут насправді не було правильної відповіді, – підтвердив мої здогадки Лідер і додав дещо розчаровано,  – але все ж... це було надто передбачувано.

"Лідер сподівався, що ви будете відповідати краще" 

Я усміхнулася якось недобре, чи що. Це моя чесна відповідь і я не збираюся підлаштовуватися під нього. 

– Просто це стосується лиш мене, тому я б не бачила сенсу вплутувати інших. Мені краще вирішити усе самій і тоді я буду спокійна, –  відрізала я. 

– Тоді поставлю вам таке третє питання,  – у його тоні прозвучала насмішка. Якби вас шантажували життям когось з дорогих вам людей, щоб ви зробили? Ви обрали б себе чи їх? 

– Себе, авжеж, – не задумуючись ні секунди сказала я, – вони такі люди, що я у них повністю впевнена. І ще прийдуть і врятують мене, якщо потрібно. 

Спробувала уявити Тіфі чи свою сестру, десь у якомусь підвалі зв'язаними…і не змогла. Обидві чудово вміють захистити себе і якщо потрібно будуть шантажувати свого викрадача. А от Себ, якого раніше теж дописувала до цього списку…я більше не знала, хто він такий і чого насправді від нього можна очікувати. 

– Ви неймовірні, – розсміявся він, – що ж переходьте далі. 

– Сподіваюся якнайшвидше з цим завершити, – усміхнулася я, налаштовуючись на потрібний лад. 

Я зможу впоратися. Як би складно не було.