Розділ 9. Більше про Кесседі Амфро

Офелія Ельдер

“Але якщо чесно, краще не лізь туди, це не варте твоїх зусиль і енергії” 

Ох, Джен, навіщо ж ти сказала ці свої слова в кінці. Якби не вони я б справді могла спокійно робити усе те, що ти сказала перед тим. Але так, ти оголосила мені вирок.

“Після закінчення поточного квесту, ви отримаєте основний” – співчутливо відповіла Ліза. 

Вибач, що не зможу не лізти у це. Але я постараюся зробити усе, щоб з мінімальними стиканням з ними досягти потрібного результату. Я повинна підійти до справи елегантно і як справжня аристократка. 

Не хвилюйся, ніхто з нас не буде змушений витрачати свій час, зусилля і енергію. Усе ж, побачивши деякі твої спогади під час медитацій я зрозуміла що й сама не бажаю знайомитися з ними.  

Так само як ти не можеш сидіти без діла, так само й я звикла робити усе належне, Джен. 

Взявши телефон з тумбочки я відкрила контакти і з деяким хвилюванням натиснула на номер пана Рю. 

– Леді Офеліє, не очікував, що ви зателефонуєте так швидко, – приязно відповів він.

А враження склалося, наче усе навпаки.  

– Пане Рю, у мене є одне прохання до вас, – почала я, роздумуючи на тим як правильно все сказати. 

– Звичайно, кажіть, – приготувався слухати він. 

– Чи не могли б ви перевірити у…– я спробувала правильно згадати поняття, – у базі даних інформацію про Кесседі Амфро. 

На декілька митей він замовк. 

– Чекай вона про ту саму Кесседі Амфро, легенду магічного світу, – почула на задньому плані вражений жіночий голос. 

Можливо це була та сама Клементина про яку згадувала Джен у листі. 

– А ми знаємо ще якусь, Клемо, – прошепотів він і підтвердив мої здогадки. 

– І що ж такого легендарного вона зробила, – не поділила їхню думку я, – окрім того, що змушує людей підписувати дивні договори, – протягнула з краплею сарказму. 

– Давай я поясню, – почула я дещо невдоволений голос Клеми. 

– Авжеж, ти в цьому точно розумієшся краще, – передав він телефон їй. 

– Вітаю, я Клементина Вейліар, рада знайомству, – сказала вона. 

– Офелія Ельдер, навзаєм. 

– Отже, Кесседі Амфро, була другою, хто заснувала систему. І базується вона на договорі “Досягни або помри”, – почала вона, наче розповідала щось заборонене, і продовжила схвильовано. – Про цю жінку складають найнезвичніші історії і навіть пісні, нею захоплюються і її проклинають. Вона відома у багатьох магічних системах, хоч не всі знають її справжнє ім'я. 

“А я бачила і говорила з нею в живу” 

Якби знала, що вона настільки відома, то б попросила автограф. Але з усього цього мене насправді зацікавили дві речі. Вона була друга і власне договір. 

– А ви…зустрічали її колись? – запитала натомість зовсім інше. 

– Працюючи потраплянкою, а зараз просто в бюро, я познайомилася з багатьма людьми, – її тон був таким, наче вона тягнула для себе час, щоб згадати, – і справді зустріла Кесседі одного разу. 

– І якою вона була? – запитала, не до кінця будучи впевнена чи потрібне мені її минуле. 

– Втомленою, – коротко відповіла вона, – виглядала як і всі до і після неї – не розуміла, чому опинилася в моєму офісі і куди їй далі йти. Знаєш, працівники бюро це також психологи, які окрім того, що відправляють потраплянців мають допомогти їм, – пояснила вона. 

– І що ж сталося далі? – запитала зацікавившись цією історією. 

– Думаю, тоді я зробила свою найбільшу помилку. Можливо сама й підштовхнула її до створення цієї системи, – з деяким сумом зазначила Клементина. 

– Що ж ви їй сказали? – мій тон став більш стривоженим. 

Це ж яка фраза змусила її стати такою? Чи може я хочу знайти світло там де його й бути не могло? Вона ж божевільна психопатка? 

– Нічого такого насправді, – думаю вона знизала плечима і буденним тоном продовжила. – Стандартну фразу, щось у стилі “ Йди за покликом серця” Її відповіддю було “ У мене є його не має. У мене немає нічого, окрім бажання зробити світ кращим”. А потім вона зникла, наче й не приходила ніколи. 

Я вражено завмерла. Можливо я щось неправильно почула. 

Тесс. Можливо я щось неправильно написала. 

Кесседі. Яка синхронність. І ти теж, Тесс? Вважаєш мене настільки поганою? 

Тесс. Саме тому я й лізу у твою історію Кесс. Щоб спробувати зрозуміти…І коли я знайду відповідь на це питання, ти почуєш її першою. 

Кесседі. Чекаю з нетерпінням! 

Тесс. Але це не означає, що я повірю в те, що ти біла і пухнаста. Не зазнавайся, Кессі. 

– У сенсі зробити світ крашим? Ми, мабуть, про різних Кесседі говоримо, – не втрималася я. 

– Я теж здивувалася, коли дізналася, що у іншій реальності було створено нову систему, але це правда, – відповіла вона ствердно. – Справжня причина чому вона це робить – це бажання, щоб люди довели свою цінність і можливість втримати свою світлу сторону попри все. Тому що, сама вона не змогла, – закінчила Клементина, тихо. 

То ось як все було. І ось, що насправді стоїть за цим договором. І все ж, щось не давало мені спокою. 

Кесседі. Думаю цього досить, чи не так, моя дорога Тесс, яка дозволяє собі надто багато?

Тесс. Та де там?  

Кесседі. А як на мене ти лізеш зовсім не у свою справу. 

Тесс. Помиляєшся. Як ти використовуєш мене в боротьбі з Вер’ятою, так і я використовую тебе, щоб дізнатися більше про твою історію. 

Кесседі. Ти чудово вивчила це правило. Якщо використовують тебе, завжди скористайся тою людиною у відповідь. Вітаю!

Тесс. Дякую, леді Кесседі Амфро. 

 – А зовсім нещодавно вона знову навідалася сюди, спочатку я навіть не впізнала в ній ту, кого я бачила вперше. Наче дві абсолютно різні людини, – я відчула як її голос затремтів, а тон стишився, – це була справжня Кесседі Амфро, яку ми знаємо зараз.