Розділ 5.1 Неочікувана зустріч

На перший погляд це був невідомий чоловік, схожий на працівника бібліотеки. тому я лиш ввічливо подякувала і прийняла від нього книгу. 

Але поглянувши в його очі я завмерла. Серце забилося швидше, ніж повинно, а руки стиснули книгу біля грудей, наче щит. Але я добре знала, що зазнала поразки. 

Я завжди запам'ятовувала людей за кольором їхніх очей. Так, це може здатися дивним і складним для розуміння інших, але це був мій спосіб. 

І зараз дивлячись у ці зелені, наче трава навесні очі, зустрівшись з цим глибоким і задумливим поглядом, який зачарував мене ще давно, не змогла стриматися від того, щоб на видихну не прошепотіти. 

– Себ…

Він ледь всміхнувся, наче підтверджуючи мої побоювання. 

Я здригнулася, від того наскільки близько до мене він стояв і втекти не буде куди. Що ж робити? 

– Що ти тут забув? – буркнула я, невдоволено. 

– Як бачиш, прийшлося йти за тобою аж у іншу реальність,  – склавши руки на грудях сказав він,  – а все через те, що моя кохана дівчина вирішила бути героїнею манхв, де все будується на непорозуміннях, – сказав він з натиском і насмішкою. 

Ні, тільки не це. Тільки не сварка. Прошу вас, Вищі сили, я так втомилася від цього. 

– Ти був з іншою, – сказала я таким тоном,  наче у мене не було сил говорити, – а як мені відомо у тебе немає сестер. 

Я не хотіла його слухати, але й вибору не мала. Він подивився на мене з винним поглядом і довго підбираючи слова нарешті мовив. 

– Це була моя двоюрідна сестра, про існування якої я взагалі не знав, – він змовк, а тоді не будучи впевненим, чи варто мені говорити усе ж додав, – справа у тому, що я не пам'ятаю свого життя до того як мені виповнилося тринадцять. 

“Вітаємо, ви отримали першу підказку” 

Почула я в своїй голові механічний голос і усміхнулася. Що ж, не така вже й погана ідея була, послухати його. 

А потім я дещо згадала. 

– Чекай, що ти щойно сказав? – знервовано перепитала, розуміючи, що тут щось не так…адже я теж не пам'ятала своє минуле. 

Себ не просто був диваком, він насправді підозрілий і те що ми зустрілися уже не видавалося приємною випадковістю. Що якщо наша зустріч була наперед ним спланована? 

“Ви відкрили пазл і знайшли перший фрагмент. Чи бажаєте ви скласти весь і дізнатися вашу приховану історію” 

“Так. Авжеж” – не задумуючись погодилася я. 

Себ тим часом мовчки спостерігав за зміною емоцій на моєму обличчі, але як завжди не ліз в душу, за що я була йому вдячна, бо терпіти не могла, коли мене розпитували. 

– Я просто не пам'ятав, що в мене є двоюрідна сестра, але нещодавно вона вирішила приїхати. Вибач, усе було так швидко, що я не встиг тебе попередити. 

Не знала чи можу йому довіряти, але тепер розуміла, що ця історія значно глибша, ніж те, що розгортається на поверхні. 

– Я не впевнена чи можу вибачити тебе, – нарешті винесла вердикт, – але ти можеш бути мені корисним у цій незнайомій реальності, – змінила гнів на милість я. 

Він кивнув, погоджуючись. 

– Це буде честь для мене, моя леді, – розсміявся він.

Я лиш фиркнула. От же…

– А взагалі, як ти зміг потрапити у цю реальність. Ти ж не хочеш сказати, що теж маєш таку здібність як у мене, – перейшла до ще одного важливого питання. 

Себ окинув мене незрозумілим поглядом, він точно знав більше, ніж хотів чи міг мені пояснити. 

– Не хочеш говорити, сама пізніше дізнаюся, – махнула рукою я, тим самим завершуючи розмову і почала із байдужим виглядом прогортати книгу, ретельно шукаючи у ній лиш одне. 

Нарешті я віднайшла лист із шифром вкладений між сторінками і спробувала його прочитати. Але це було щось схоже на грецьку мову, яку я не розуміла. Листок я забрала з собою, вирішивши розібратися з ним удома.  

Запам'ятавши усе і отримавши другу підказку я направилася шукати далі. Через досвід у іграх з пошуками предметів мені вдалося знайти третю і четверту підказки, хоча я й досі не розуміла у чому суть цього квесту. На що впливають ці підказки і яка з них узагалі користь. 

Розсердившись на весь світ, який не давав мені можливість знайти бажане я вирішила наплювати на все і покинула цю величну будівлю. От якби тут можна було застосувати щось для знаходження потрібного предмету.