Розділ 3. Робот-пилосос проти Сема

Розділ 3.
Робот-пилосос проти Сема
Минуло кілька днів.
Сем уже поводився так, ніби жив у цьому будинку все життя.
Він точно знав, коли сонячний промінчик торкається підвіконня у вітальні, де найзручніше дрімати після обіду, а де Стас ховає свої капці. Він навчився приходити на кухню саме тоді, коли Альона наливала собі ранкову каву, і щоразу сідав поряд із таким серйозним виглядом, ніби був головним контролером домашнього затишку.
Цього ранку все починалося як завжди.
Стас читав новини за чашкою кави.
Альона розкладала по полицях чисті рушники.
Сем лежав посеред вітальні на великому м'якому килимі, ліниво спостерігаючи, як сонячні зайчики повільно рухаються підлогою.
Раптом у будинку пролунав тихий електронний сигнал.
— Пі-пі...
Сем миттєво відкрив очі.
Вушка повернулися вперед.
Хвіст ледь помітно смикнувся.
Ще один сигнал.
— Пі-пі...
Кіт повільно підняв голову.
Звук долинав із дальнього кута вітальні.
Там, де стояла невелика чорна кругла станція.
Зазвичай вона зовсім не цікавила Сема.
Але сьогодні сталося щось дивне.
На станції загорілося зелене світло.
Щось тихенько загуділо.
І раптом із неї дуже повільно виїхав круглий чорний робот-пилосос.
Сем навіть перестав кліпати.
Дивний незнайомець мовчки покотився вперед.
Без лап.
Без хвоста.
Без вушок.
Без очей.
— Ого... — усміхнувся Стас. — Схоже, наш новий помічник вирішив попрацювати.
— Цікаво, що про це думає Сем, — тихо сказала Альона.
Вони обидва перевели погляд на кота.
Сем сидів абсолютно нерухомо.
Він уважно дивився на дивну круглу істоту.
Робот спокійно наближався.
Зупинився.
Повернувся.
І знову поїхав.
Сем теж повільно зробив кілька кроків.
Дуже обережно.
Ніби наближався до незнайомої тварини.
Він простягнув шию.
Нюхнув.
Робот нічим не пахнув.
Це було ще дивніше.
Кіт обійшов його по колу.
Потім ще раз.
Робот терпляче їхав своєю дорогою, зовсім не звертаючи уваги на пухнастого спостерігача.
Сем нахилив голову ліворуч.
Потім праворуч.
Підняв лапку.
І дуже обережно торкнувся блискучої кришки.
Тук.
Робот навіть не зупинився.
Він спокійно покотився далі.
— Бачив? — засміялася Альона.
— Схоже, знайомство пройшло успішно, — відповів Стас.
Але Сем думав зовсім інакше.
Він був певен, що цей дивний гість просто не помітив його.
Кіт швидко забіг уперед.
Сів просто перед роботом.
«Ну тепер точно побачиш.»
Робот під'їхав майже впритул.
На мить завмер.
Потім повільно повернув праворуч і спокійно об'їхав кота.
Сем здивовано озирнувся.
— Мур?
Він швидко наздогнав незнайомця.
Знову став перед ним.
І знову робот мовчки об'їхав його.
— Я ще не бачив такого ввічливого суперника, — усміхнувся Стас.
— А мені здається, Сем уже почав із ним знайомитися, — відповіла Альона.
Та Сем не здавався.
Він почав тихенько переслідувати робота.
Той їхав.
Сем ішов позаду.
Робот повертав.
Сем теж повертав.
Робот зупинявся.
Кіт теж завмирав.
Так вони обійшли майже всю вітальню.
Раптом робот поїхав просто під журнальний столик.
Сем різко ліг на живіт.
Його блакитні очі уважно стежили за кожним рухом.
Щойно робот виїхав із-під столика...
Біла лапка швидко торкнулася його зверху.
Тук.
Робот навіть не образився.
Він лише спокійно поїхав далі.
— Схоже, рахунок поки що нуль-нуль, — засміявся Стас.
Сем сів.
Подивився на дивний круглий предмет.
Потім несподівано... почав бігти поруч.
Робот їхав рівно.
Кіт крокував поряд.
Вони нагадували двох спортсменів, які одночасно беруть участь у дуже дивних перегонах.
Альона вже не могла стримати сміх.
— Вони виглядають так, ніби разом прогулюються.
Саме в цю мить робот плавно повернув.
Сем не встиг.
Він зробив маленький стрибок убік.
Потім швидко наздогнав його.
І раптом завмер.
У котячій голові народилася нова ідея.
Він уважно подивився на блискучу верхню кришку.
На круглу форму.
На повільний рух.
Підійшов ближче.
Присів.
Злегка похитав хвостом.
І...
Стрибнув.
М'яко.
Точно.
Просто на спину робота.
Робот продовжив їхати.
Сем широко розставив лапки, щоб утримати рівновагу.
Спочатку було трохи незвично.
Та вже за кілька секунд він сидів так спокійно, ніби катався на цьому транспорті все життя.
— Стасику! — засміялася Альона. — Подивися!
Стас саме повернувся до кімнати з новою чашкою кави.
Він побачив картину й завмер.
Посеред вітальні повільно їхав робот-пилосос.
Зверху, дуже поважно, сидів білосніжний Сем.
Хвіст спокійно звисав убік.
Погляд був серйозний.
Наче справжній капітан корабля.
— Ну все, — розсміявся Стас. — Тепер це вже не робот-пилосос.
— А що тоді?
— Особистий котомобіль Сема.
Альона тихенько зааплодувала.
— Дуже гарна покупка.
Сем задоволено примружив очі.
Робот неквапливо об'їхав диван.
Потім телевізійну тумбу.
Потім великий вазон.
Кіт навіть не думав злазити.
Здавалося, він повністю довірився своєму новому транспорту.
За кілька хвилин робот повернувся до зарядної станції.
Повільно заїхав на неї.
Зупинився.
І замовк.
Сем ще кілька секунд сидів зверху.
Потім неквапливо зістрибнув.
Підійшов до робота.
Обережно торкнувся його носиком.
Нюхнув.
І тихенько муркнув.
Ніби сказав:
— До завтра.
— Здається, вони подружилися, — усміхнулася Альона.
— Спочатку був суперник, а тепер напарник, — погодився Стас.
Сем задоволено потерся об ноги господаря й ліг поруч із зарядною станцією.
Наче вирішив охороняти нового друга.
Будинок знову наповнився спокоєм.
Та вже наступного ранку з пральні почувся гучний гуркіт і дзижчання, від якого Сем миттєво насторожив вушка — схоже, у нього ось-ось мав з'явитися ще один дуже дивний знайомий.