43

     Звичайно, що старшокласники не рухались, бо розуміли, що цей тип вистрелить не подумавши.  Але за горою вони побачили, те, що могло їх врятувати. Сюди рухалась поліцейська машина. Її побачив і бандит.

- Знову вони? Всюди припруться! – Машину побачив і бандит. Поліцейська машина заховалась за горою і сюди вона потрапить не раніше, як за п’ять хвилин. А за цей час може ще будь-що статись. Старшокласники затамували подих, чекаючи наступних дій бандита. Але раптом він розвернувся і побіг в бік двору. Молодь так і лишилась стояти на місці. Вони побачили, як цей тип покликав ще трьох своїх побратимів та вони швидко сіли в машину, мабуть, не попередивши про небезпеку інших.  Машину завели та на великій швидкості вона виїхала з двору і… мало не зіткнулась з поліцейською, що дуже несподівано з'явилась у них на шляху.  Тільки це була не та машина, що всі бачили, а іншого кольору. За нею приїхала ще одна.

- Скільки їх тут? – Здивовано спитав Орест. Молоді люди були налякані, але з інтересом спостерігали за всім, що тут відбувається.

- Дивно, як вони сюди потрапили? – Відмітив Денис.

    Між тим, поліцейські вийшли із машин, в руках у них були автомати і вони скомандували бандитам теж вийти з авто. Коли ті вийшли частина полісменів підійшли до бандитів, щоб обшукати їх, інші – побігли в двір. А тим часом під'їхала третя машина, та яку першою помітили і вже з цієї машини один із поліцейським підійшов до молодих людей. Він запитав чи це вони дзвонили у поліцію, а почувши стверджуючу відповідь запропонував старшокласникам сісти до них в машину і проїхати з ним до відділення, щоб остаточно з'ясувати хто вони і за яких обставин опинились тут. Молоді люди охоче погодились, бо у них іншого виходу і не було. Вони лише запитали, що буде далі із цими бандитами.

- Тут люди із спецпідрозділу, вони знають що із ними зробити, а ми займаємось справами неповнолітніх, отже вам – до нас. – Пояснив їм поліцейський, який годився їм у батьки. Ще один, що приїхав разом із ним був дуже молодим, мабуть, тільки закінчив навчання. Вони провели старшокласників до свого авто, запропонували сісти на заднє сидіння, а самі зайняли місця спереду – молодий полісмен сів за кермо, а старший на пасажирське місце.

- Ви вже повідомили нашим рідним, що ми знайшлися? – Серйозно спитав Денис.

- Ні, ми ж вас ще були не знайшли. Навіщо їх обнадіювати, а, може, це чийсь злий жарт? Ось зараз приїдемо до відділку, ви нам гарно все розкажете про ваші пригоди, а там і порадуємо ваших батьків, правда?

- Про такі пригоди можна і книгу написати! – Сказав Орест, йому, як і всім іншим, не вірилось, що нарешті все скінчилось.

- Ну книгу, ти напишеш, коли на пенсію підеш, а поки що обійдемось протоколом. – Пожартував полісмен. – Я розумію, що ви втомлені, розумію, що не з власної волі потрапили до цих злочинців, але от мені цікаво, як так сталось, що ви із ними перетнулись?

       Молоді люди вже давно були готові до подібних питань. І не тільки від міліції, але від родичів, друзів і вчителів. Але все одно це питання звучало якось несподівано.

-  Ми випадково натрапили на їхню схованку у старих гаражах біля нашої школи. – Коротко відповів Денис.- А що ви там робили? – Питання від поліцейського було дуже логічним. Та молоді люди не знали, як правильно на нього відповісти.

- Ми були на дискотеці. – Трохи невпевнено відповіла Ліза

- .В гаражах?

- Ні, дискотека була у приміщенні залу, що належить нашій школі. – Поправила Поліна. Потім з хвилинку помовчала і додала. – Ми з Орестом захотіли побути удвох і вирішили піти в гаражі, а через деякий час до нас прийшли Ліза та Денис. А потім приїхали ці злочинці.

    Поліна говорила правду, може не всю, без подробиць, але по великому рахунку все так і було. І згодом у відділенні, коли їх допитуватимуть окремо, всі розкажуть таку ж версію. І потім ніхто ніколи не почує іншої історії.