40

    Машина зупинилась, а назустріч їм прийшов ще один бандит. Старшокласники його теж впізнали, називали його  Родіоном.

- Ну що, привезли? – На ходу спитав Родіон.

- Аякже! – Радісно повідомив Клапоть.

- Ану виходьте! – Скомандував третій із них і відчинив двері на задньому сидінні. Ти подивись, що вони нам зробили! – Він показав Родіону на прострелене вікно.

- Вони за це заплатять! Вони думають, що з нами можна гратись.

-  А де у них зброя? – Не відразу все зрозумів Родіон.

-   Вони нашу взяли!

- Нічого собі! Ну, а ви на що дивились! Так і  повбивати вас могли!

- Треба було так і зробити! – Тихо сказав Орест. На цей час вони вже вийшли з машини і чекали, що з ними буде далі. Дівчата тремтіли і тихенько похлипували, хлопці тримались, бо більше нічого зробити не могли.

- А ми так і зробимо! З вами! – Впевнено сказав Родіон. – Але ще зараз ви познайомитесь із нашим шефом! Хтозна, може ви йому сподобаєтесь, юні леді, тоді у вас будуть шанси вижити. Хоча навряд, Кремень любить більш досвідчених дам. А у вас, - Родіон звернувся до хлопців,  – жодних шансів. – Та ще як він побачить розбите скло його автомобіля!

- Шанси завжди є! – Заперечив йому Денис.

- У вас є два шанси – померти швидко чи не дуже. – Голосно зареготів Родіон і ці двоє теж приєднались.

- А ну тихенько! – Раптом з-за машини почувся сердитий жіночий голос, а згодом появилась і його власниця – господарка оселі. – Мій онук тільки заснув. А ви і тут не дасте йому відпочити.

- Так, ми йому он кого привезли! – Гордо вказав Клапоть на старшокласників.

 - А, дітки. – Спокійно сказала бабуся. – Не ображайте їх, вони ще зовсім юні!

    Відразу у всіх молодих людей виникло питання до жінки, навіщо тоді вона їх образила? Але ніхто із них не озвучив цього вголос. Вони лише помітили, що жінка відвертає погляд, не бажає їм дивитись у очі. Хоча яке зараз це має значення?

- Онука будити не дам! Відведіть їх поки що в лазню. Звідти вони не втечуть! – Наказала бандитам бабуся. І вони відразу послухались її.

-   Так пішли туди! – Наказав Родіон.

    Молоді люди не стали опиратись, бо знали, що так тільки нашкодять собі. Їх привели до вже знайомої лазні і закрили двері на замок. Справді там не було вікон, а двері лише одні, втекти звідси можливості не було.   

      Деякий вони просто мовчали. Навіщо казати вголос те, що й так всім відомо. Дівчата вже навіть не плакали. Вони просто посідали на тюках соломи, що були перед входом у лазню та чекали. Чекали поки виспиться головний бандит. Онук, цієї жіночки, що жила сама посеред поля. Дійсно не може так жити звичайна людина. Якби це була звичайна бабуся, навряд чи б у неї була б лазня, та двір викладений бруківкою. Та ще цей одяг, що вона дала їм. Навіть для дівчат знайшовся. Мабуть, і дівчата тут бувають. Може, це онучки цієї жіночки чи просто якісь знайомі бандитів?

      Денис встав зі свого місця і став уважно придивлятись до цієї будівлі, надіючись знайти хоч щось для майже нереального порятунку. Орест теж послідував його прикладу. Він підійшов до котла, якого вони вчора розпалювали і взяв до рук коробку із сірниками. Декілька разів підкинув її, щоб знову упіймати.

- А, може, нам підпалити тут все? – Раптом сказав він.

- Навряд чи це нам допоможе! – Відразу відмовив його Денис. – Пожежників тут ніхто не викличе! А навіть, якщо і викличуть, то поки вони доїдуть ми задихнемось від диму.

- Але це лазня і тут є вода! Ми включимо душ! – Підтримала Ореста Ліза, вона також хапалась за будь-яку соломинку аби врятуватись.

- Можна запалити з однієї сторони, самі втечемо під душ! – Не полишав своєї ідеї Орест.

- Навіть не знаю. Солома дуже швидко горить! – Денис все ж намагався їх відмовити.

- Денисе, у нас все одно не має шансів! – Нагадала йому Ліза. – Нас хочуть вбити.

  А Орест тим часом став відносити тюки в один бік для того, щоб вони горіли в одному місці.

- Якщо бандити побачать вогонь, то примчать його гасити, а ми тим часом зможемо втекти! – Вирішив Орест.

- Не думаю, що ця будівля для них важливіша за нас. Та й куди тут втечеш кругом поле, до села далеко, а стріляти вони вміють. – Розважливий Денис ніяк не міг погодитись на цю пропозицію.

- А я впевнений, що будівля ця для них дуже важлива! – Раптом пожвакав Орест. – Ходіть я вам покажу, що знайшов під тюками.

    І Денис, і дівчата швидко підійшли до Ореста. А він тим часом взяв у руки невеличку коробочку, схожу на ту, у якій продають взуття. Орест повільно підняв кришку і всі побачили щось схоже на ліки, але всі зрозуміли, що це було насправді.

- Цікаво, а бабуся знає, що у лазні зберігається? – Спитала Поліна.

- Може й не знає. Але точно знає, що внук її займається недобрими справами. – Вирішила Ліза.

- Шкода, що ми цього вчора не помітили. Тоді були б ми раніше пішли з цього будинку! – Промовив Денис.   

- Тепер ми точно знаємо, що бандити рятуватимуть першим! Ви уявіть тільки на яку суму їх є! – Захоплено сказав Орест.