33

    У лазні було дуже затишно. Пахнуло деревом та сіном, так як тут лежала гора тюків. Те, що бабуся назвала котлом, більше було схоже на якусь буржуйку. Проте вогонь у цій буржуйці якось нагрівав воду у бочці, що текла у душі. Бабуся казала, що це зробили її онуки. Але для чого бабусі посеред поля лазня? Чи не простіше онукам забрати стареньку до себе у місто чи село? Навіть поселити окремо, а не залишити саму посеред поля?

- Ми хоча б скинемо мокрий одяг і зможемо взяти сухі рушники! – Продовжував свою думку Орест. – Хоча навіщо старій бабці так багато рушників?

- І мені це здається дивно. Ніби вона весь час чекає гостей. 

    Раптом хлопці почули шум з відчинених дверей. Вони оглянулись і побачили бабусю, яку несла у руках якийсь одяг.

- Ось, знайшла серед речей онуків. Це спортивні костюми, ваш одяг весь мокрий, а це ви можете взяти. Ще кросівки вам принесу, тільки розміри ваші скажіть.

- Вибачте, але ми не можемо цього взяти.

- Чому не можете?

- Це ж ваших онуків!

- О, в них цього добра повно! Мої онуки багаті люди і ці костюми для них на один раз. Тримайте і дівчатам вашим принесла, бо у мене і онучки є!

- А скільки ж у вас онуків?

- Восьмеро! П'ять хлопців і троє дівчат. Навіть вже правнучок є. А вони до мене здебільше влітку приїжджають, коли тепло. Друзів купу набирають! Кажуть, як ото? Сільський туризм!

- Ну зрозуміло! – Денис неохоче погодився. Дивна йому була ця бабуся, як і її історія, хоча можливо і так.

    Першою із душу вийшла Поліна. Вона одягнула теплий халат, нарешті помила брудні ноги і взула кімнаті тапочки.

- Ніколи не думала, що такі речі мене зроблять щасливою! – Вже набагато жвавіше говорила дівчина. Та ще більше вона зраділа, коли їй запропонували спортивний костюм та кросівки її розміру. Бо, оглянувши в душі свої ноги, а особливо ступні, Поліна не могла дорахуватись там пухирів, мозолів, ран і порізів. Згодом вийшла із душу Ліза. Потім по черзі пішли митись Орест і Денис. А тоді бабуся запросила всіх до будинку на вечерю. Молодь спочатку відмовлялась. Вони й так були вдячні бабусі за те, що прихистила їх.

- Після кількох ночей у лісі, ми з задоволенням переночуємо у лазні на тюках. Ми й так вам причинили стільки клопотів. – Відмовлялись старшокласники.

    Та бабуся наполегливо просила їх у дім. І тоді молоді люди все ж погодились. Спочатку вони зайшли на кухню, де приємно пахнуло чимось дуже смачним. Бабуся пригостила їх смачним домашнім хлібом, різними соліннями та узваром. Вечеря для молодих людей здалась дуже ситною і їх відразу стало хилити на сон. Тоді старенька відвела їх до великої кімнати, вона була умовно розділена на дві частини. На одній розташована велика шафа та двоспальне ліжко, в іншій, що ближче до дверей – два односпальні ліжка.

- Тільки я тут не топила, коли онуків нема, то я топлю лише у себе. – Ніби виправдовувалась старенька.  – Але я вам дам теплі покривала.

- Та що ви! Нам і так тут дуже зручно! – І справді для старшокласників після моторошних ночей у лісі, ця кімната здавалась найзатишнішим та найтеплішим місцем у світі.

    Та старенька вже дістала теплі покривала. Дівчата вирішили лягти разом на двоспальному ліжку, хлопці зайняли місця на односпальних.

- Ну, спокійної вам ночі! – Побажала бабуся і вийшла, забравши лампу. Виснажені та змучені, молоді люди відразу заснули. А бабуся, прийшовши у свою кімнату, дістала з-під матраца стільниковий телефон і прийнялась комусь дзвонити. Вона набирала кілька разів, але їй так і не відповіли.