26

    Першою проснулась Ліза. Вона почула щебетання вже ранішніх, а не нічних птахів. А ще, не відкриваючи очей, вона зрозуміла, що нарешті зігрілась, бо в ніч через сон відчувала холод.  А коли відкрила очі, то побачила, як їй це вдалось. Вона спала в обіймах Дениса. Від такого у дівчини відразу пройшов сон. Вона обережно, щоб не розбудити Дениса, відсунулась від нього, дуже надіючись, що це помітила тільки вона. Потім Ліза перевела погляд на Поліну. Її подруга теж кращою не була. Вона спокійно спала на грудях Ореста, а він її пригортав до себе. Здавалось, що вони ніколи й не сварились. Та Ліза розуміла, що Поліна теж, мабуть, несвідомо, просто шукаючи тепла, пригорнулась до Ореста. Тому спробувала обережно розбудити Поліну.

- Поліно, прокидайся! – Тихо промовила Ліза і легенько торкнулась її руки. Поліна відкрила очі, поворухнулась і цим розбудила Ореста. Він спокійно відпустив дівчину і вдав, що нічого не помітив.

- Як добре, що ця страшна ніч минула. – Все ще сонно промовила Поліна, намагаючись не зустрітись поглядом із Орестом.

   Денис теж проснувся. Ліза теж боялась поглянути йому в очі, вона сподівалась, що Денис цієї ночі спав міцно.

- Що, Денисе, як спалось? – Ніби читаючи думки Лізи, спитав Орест.

- Та ніби нормально, лише сови та наш знайомий вовк заважали.

- А я не чув нічого! – Сказав Орест, а потім, поглянувши на Поліну, уточнив, -  Ну, майже нічого. Лише тепло та затишок. 

    Поліна і Ліза зробили вигляд, що зайняті приготуванням сніданку. А Денис підійшов до вікна і прибрав від нього мішки. Насправді він спав дуже чутливо. І добре пам’ятає, як уві сні до нього пригорнулась Ліза, вона тремтіла від холоду, а він її зігрів. Також він бачив, як в обіймах Ореста спала Поліна. Та він зараз не хотів про це розмірковувати. Не тому, що це для нього не мало ніякого значення, просто зараз потрібно думати про інше.

- Нам потрібна ще вода? – Просто спитав він.

- Так, не завадить. – Відповіла Поліна. Вони із Лізою вже розпалили вогонь у плиті, дров, на щастя, у них вистачало. 

- Тоді я піду до струмка. – Запропонував Денис.

- Зачекай, я з тобою. – Орест виніс із комірчини сокиру. – Так спокійніше буде!

- Думаю, вдень вовк нам не дуже страшний. – Вирішив Денис.

- Нічого. Зайва обережність не завадить. Ходімо.

- Зачекайте, - зупинила їх Ліза. – Ми підемо з вами. Душ нам прийняти не вдасться, то хоч свіжою водою вмиємось.

    То ж до струмка рушили всі. По дорозі йшли мовчки, розглядаючись по боках. Ранок змінив місцевість до невпізнання. Замість темного моторошного лісу з його тривожними звуками, молодих людей зустрів ясний і привітний ліс. Весело щебетали птахи, легенький вітерець погойдував гілки дерев, з-за яких виглядало ясне сонечко. І сьогодні старшокласники почувались набагато краще, ніж минулого ранку. І, мабуть, не тільки через те, що виспались, вони просто стали звикати до лісу, та й одні до одних. Дійшовши до струмка, всі дружно прийнялись пити із долонь воду. Прозора вода переливалась від сонячних променів, що попадали на неї крізь віття дерев. Вона була дуже чиста і смачна. І пити її хотілось знову і знову.

     Дівчата трохи відійшли від хлопців вниз по струмку. Вони хотіли привести в порядок свій вигляд, хоча, тут у лісі навряд чи щось зможуть зробити. Їхні капронові колготки остаточно порвались і довелось їх просто викинути. Ліза і Поліна  звикли вже ходити босоніж, на щастя сьогодні день був теплий і ноги так не мерзли, як у минулу добу. Красивий одяг, який дівчата одягали на дискотеку, теж втратив свою привабливість. Маленьке дзеркальце, помада, духи, гребінець і кілька вологих серветок – це все, що було у сумочці Лізи, із цим, як казала Поліна, особливого шарму не створиш.

      Поліна розчісувала своє довге волосся і дивилась у воду.

- Добре, що тут так розмите моє відображення, а то я б ще більше засмутилася б через мій жахливий вигляд. – Понуро промовила дівчина.

- Тобі подобається Денис? – Раптом спитала Ліза у подруги.

- Чому ти так вирішила?

- Ну не для Ореста ти ж хочеш бути гарною?

- Дівчина має бути гарно завжди. – Коротко відповіла Поліна.

- А, ясно. Я просто подумала, що… Точніше я бачила, що ти спала в обіймах Ореста, може…

- Ніякого «може». – Різко зупинила подругу Поліна. – Сама не знаю як так вийшло. Я дуже змерзла уночі, і випадково потягнула на себе його покривало, він мене обійняв. Спочатку я хотіла вирватись, але у його обіймах було так тепло ну і я залишилась до ранку.

- Але ж він тобі ще подобається?

- Лізо, перестань! Я в ньому дуже розчарувалась.

- Зрозуміло. Просто я б не змогла засинати в обіймах людини, яка мені не симпатизує.

- Тоді мені теж зрозуміло – тобі подобається Денис.

- З чого ти взяла?

- Ти так гарно спала на його грудях.

- Ти бачила? – Від почутого щоки Лізи запалали рожевим рум'янцем.

- Так, не тільки ж ти можеш все бачити.

- А як ти думаєш, Денис теж бачив… Він спав…