24

     Коли Денис йшов по воду, надворі лише починало темніти. Він швидко дістався до струмка і набрав води. Та щойно він рушив назад, як раптом різкий шум у кущах змусив його зупинитись. Це знову був вовк, схоже, той, що вже їм зустрічався. Вовк, вибрався з кущів і загарчав. Денис відразу зрозумів, що вовк збирається нападати. Вовк від нього за кілька метрів і втекти він не встигне. Тому Денис вирішив зробити по іншому. Він жбурнув на вовка відро з водою, і не озираючись, кинувся тікати. Перестрибнувши струмок на протилежний бік, Денис швидко знайшов дерево на яке можна легко забратись і за мить вже був на ньому. Проте і вовк не забарився. Він теж легко перестрибнув струмок і підібрався до того дерева, де був Денис. Схоже, що вовк був голодний і не хотів відпустити свою здобич. Він сів під деревом і просто чекав. Денис розумів, що це може довго тривати. На скільки вистачить терпіння у вовка хлопець не знав, але сам він був втомлений і навіть тут на дереві зможе здрімнути,  маленька неуважність – і він уже в лапах звіра. Тільки вибору у Дениса не було. Він сидів на дереві, думав, як йому поступити далі і з усієї сили боровся з нападами сонливості. Денис не знав чим прогнати вовка, чогось, чим би можна кинути на тварину у нього не було, а якби щось і було, то так вовка далеко не проженеш. Так пройшов деякий час. Денис не відводив від вовка очей, а звір, здавалось, просто ліг під деревом відпочити. Але Денис знав, що його ворог пильності не втрачає і тільки б він спустився б, вовк відразу напав би на нього. Але ж тут раптом вовк підвівся і крадькома подався в ту сторону, звідки прийшов. Це здивувало Дениса, він не розумів, чи вовк і справді йде чи то так намагається обдурити його. І тому хлопець не поспішав злазити з дерева. Він вже не бачив у темряві вовка та злазити все одно не збирався. Він вирішив почекати довше. А ще через деякий час він почув страшне виття звіра. Тут теж було неясно чому він виє. Чи просто голодний чи, може, кличе на допомогу своїх родичів. Та й взагалі невідомо чи вовк тут один чи їх тут ціла зграя. Денис все ще сидів у своїй так званій схованці і не знав що робити далі. Він не був впевнений, що злазити із дерева безпечно, але лишатись тут довго теж не міг, бо якщо засне, то просто звалиться вниз. Поміркувавши ще деякий час, хлопець все ж спробував спуститись. Опинившись на землі, Денис поводився дуже обережно. Він роздивлявся по боках, вглядався в темряву. Він не помітив вовка поблизу і тому вирішив піти до хатини. Дуже обережно Денис перебрався через струмок, відшукав кинуте відро і знову його наповнив. З відром йти важче, але,  по-перше, це хоч якийсь захист від вовка, а по-друге, він же мав принести води в дім. В лісі було дуже темно і майже тихо. Від рідкого перегукування сов, ставало ще моторошніше. Та Денис намагався на це не звертати уваги, його головне завдання – помітити вовка раніше, ніж звір помітить його. Чекати довго не довелось, скоро Денис замітив у нічній темряві два вже знайомі йому вогники. Хоча тварина була ще далеко, Денис на став гаяти часу, він залишив відро і знову забрався на дерево, тепер вже на інше. Та вовк з легкістю його відшукав. Він знову прийшов до дерева і вмостився під ним. Що ж тепер він вже точно так просто звідси не піде.  Денис не знав що робити далі. Залишалось лише чекати. Він виліз ще трохи вище, і сів на дереві так, що якщо засне, то не зможе впасти. В лісі стало дуже прохолодно, тепер Денис це добре відчував, бо сидів, не рухаючись. Але навіть холод не проганяв дрімоту. Вже майже півтори доби він не спав. А ще такі пригоди в лісі, виснажать будь-кого. Денис розумів, що став засинати. Боротись зі сном він вже не міг, тому міцніше вхопився за гілку дерева. Раптом через сон він почув, що його хтось кличе. Денис відкрив очі і став вглядатись в темряву.

- Денисе! – Ще раз вже чіткіше почув він. Це був Орест. Дениса відразу покинув сон, він розумів, що зараз  вовк може побігти до Ореста.

- Оресте, тікай швидше тут вовк. – Голосно крикнув Денис. Вовк тим часом лише ліниво повернувся у бік, звідки чувся голос Ореста. 

- Я його не боюся! – Голос Ореста звучав вже ближче.

- Оресте, не грайся, він небезпечний! – Крикнув йому Денис. Він вже подумав, що Орест, мабуть, знайшов якусь зброю і хоче поборотись із вовком. Але це може зашкодити їм обом. – Оресте, тікай! – Ще раз крикнув Денис.

    Та раптом Денис побачив, що вовк зірвався і дуже швидко став втікати в ліс. Раптом з-за кущів показався  якийсь вогонь. І лише тоді Денис розгледів Ореста, який ніс дві великі палиці з вогнем. Денис, не гаючи часу, зіскочив з дерева.

- Он де ти ховався! – Тепер і Орест побачив однокласника.

- Вовки по деревах не лазять.

- Ага, а ще дуже бояться вогню.

- Так, але потрібно поспішати, бо палиці скоро згорять.

- Нам потрібна вода!

-   Так, зараз, я заберу відро. Дай мені одну палку. – Посвітивши, Денис швидко відшукав відро з водою, і вони направились до будиночку, все ж озираючись навкруги.

- В хатині все в порядку? – Спитав Денис, коли вони майже дійшли.

- Так, було. Якщо дівчата знову не запалили плиту.

- А що сталось? – Спитав Денис. Але Орест не встиг йому все розказати, так, як вони вже дійшли до будинку і побачили слабеньке світло у вікні?