23

— Ти геть ненормальний! Замість того щоб думати, як врятуватися, ти думаєш про такі дурниці!

— Я думаю, як мені прикрасити нудну ніч посеред непрохідного лісу.

     І Ліза, і Поліна розуміли: Орест із легкістю виконає те, що обіцяв. І вони вже не знали, де безпечніше — у лісі з вовками чи тут, разом з Орестом.

— То що там у нас із вечерею? — через кілька хвилин запитав Орест.

     Після того як Ліза підкинула дров у вогонь, вони з Поліною сіли на лаву, притулившись одна до одної, і сподівалися, що Орест засне раніше за них.

— Не буде вечері. Води так ніхто й не приніс, — тихо відповіла Поліна.

— А, точно. От вам і ваш герой Денис — навіть води не зміг дістати.

— Йому потрібна допомога! — вкотре повторила Ліза.

— От і йди йому допомагай. А ми з Полінкою тут залишимося. Правда, крихітко?

— Я піду з Лізою.

— І що, вовка вже не страшно?

— З тобою залишатися страшніше! — відверто заявила Поліна.

— Справді? А ще не так давно казала, що на край світу зі мною підеш.

— Самій дивно, як я могла тобі так довіряти!

     Орест нічого не відповів. Він повільно підвівся з дивана й підійшов до плити. Дівчата одразу принишкли.

    Тим часом Орест вибрав серед дров дві найдовші палиці, відчинив дверцята плити й, просунувши їхні кінці у вогонь, підпалив. Тепер здавалося, що в його руках два справжні смолоскипи.

— Ходіть, подасте їх мені у вікно, — звернувся він до дівчат.

— Куди ти? — запитала Поліна.

— Спробую врятувати вашого героя.

     Орест підійшов до відчиненого вікна. Дівчата рушили слідом. Він передав їм палиці, вистрибнув назовні, а потім забрав їх назад.

— Якщо що, вовк боїться вогню! — сказав Орест і попрямував у бік струмка.

     Лише зрідка Ліза та Поліна бачили, як у лісовій темряві блищали два маленькі вогники.

— Ти думаєш, він справді пішов допомогти Денису? — запитала Ліза.

— Лізо, я його зовсім не знаю! Ще недавно я думала, що він хороша людина, а тепер… Ти ж чула, що він говорив перед цим, а тут раптом надумав рятувати Дениса. Не знаю, що й думати.

— Але якось стало ще страшніше.

— Ходімо до вогню, підкинемо ще дров. Орест правий — вовки на вогонь не прийдуть.