10

    Денис думав, що йому робити далі. Якщо Поліна сп’яніє і сама захоче віддатися Оресту, він нічого не зможе зробити. Зайти зараз до їхньої схованки й сказати Поліні, щоб не пила шампанського, бо Орест планує зайнятися з нею сексом, теж було неможливо. Поліна зовсім не знала Дениса, а Оресту довіряла, тому, звичайно, повірить останньому.

    Раптом Денису спав на думку інший план. Він не знав, чи спрацює, але вирішив спробувати.

Хлопець тихенько вийшов із гаража й побіг на дискотеку. Танці були саме в розпалі. Здавалося, що всі старшокласники цієї школи вийшли на танцювальний майданчик.

     Минуло хвилин п’ять, поки Денис поглядом відшукав дівчину, яку сьогодні бачив разом із Поліною, — Лізу. Денис вирішив, що вони подруги, і подумав, що, можливо, вона стане йому в пригоді.

      Ліза була аж у кінці залу. Вона не танцювала, і було видно, що поглядом також когось розшукує. Денис швидко пробрався до неї й без зайвих слів запитав:

— Поліна — твоя подруга?

— Так. А де вона? З нею щось сталося?

     Денис побачив у очах Лізи хвилювання й подумав, що, напевно, вони справжні подруги, а не просто разом прийшли на дискотеку.

— Поки не сталося! Але пішли зі мною.

     Денис узяв Лізу за руку й потягнув до виходу. Ліза ледь за ним встигала, але розуміла, що Поліні, напевно, потрібна її допомога.

— Де Поліна? — уже на вулиці запитала Ліза.

— Пішли зі мною.

     Денис повів Лізу до гаражів. Дівчині стало трохи боязко. Дениса вона зовсім не знала й не була впевнена, що може йому довіряти. Але поки що слухняно йшла за ним.

     Біля першого гаража Денис зупинився.

— Поліна зараз із Орестом.

— Я про це здогадувалась!

— А більше ти ні про що не здогадуєшся?

— Не розумію, про що ти.

— Зараз в одному із цих гаражів Орест намагається сп’янити твою подругу, щоб потім зробити з нею те, про що вона пошкодує. Ну, ти розумієш… І вийде так, що все відбувалося за її згодою. Поки що йому це вдається.

— Не може бути!

— Ще й як може!

— А ти звідки знаєш?

— Чув розмову Ореста з його друзями. Я заходив у цей гараж, хотів попередити твою подругу, але вона мене зовсім не знає й може не повірити. А от до тебе, можливо, прислухається.

— Гаразд, ходімо! — погодилася Ліза.

    Вона довірилася Денису, хоч і розуміла, що він також може її обманути, заманити в гараж, а далі зробити з нею що захоче. Проте часу на роздуми не було. Вони тихенько увійшли в гараж і стали прислухатися до звуків із підвалу. Там усе ще грала музика. Деякий час голосів чути не було.

— Оресте, нам час повертатися! — Ліза впізнала спокійний голос подруги й дуже сподівалася, що вони ще не запізнилися.

— Ні, ми не можемо повертатися! — заперечив Орест. — У нас ще ціла пляшка шампанського!

— Але я й так уже сп’яніла! Якщо про це дізнаються мої батьки…

— Не дізнаються! — упевнено сказав Орест.

     Ліза й Денис почули хлопок — Орест відкрив пляшку шампанського. Йому взагалі було байдуже, що скажуть завтра батьки Поліни. Він уже вирішив, що це буде їхній останній спільний вечір. Йому набридла її скромність, але просто так відпустити її він не міг.

— Ось, моя красуне, пригощайся!

— Але тут так багато!

— А ти спробуй випити залпом! — Орест уже втрачав терпіння.

     Ліза, яка слухала їхню розмову, також втратила терпіння. Вона вирішила спуститися в підвал, але зачепила якусь залізяку, і та з шумом упала. Ліза й Денис притихли.

— Що це? — злякалася Поліна.

    Орест же був упевнений, що це його друзі. Він дуже розсердився на них, а заодно й на Поліну.

— Поліно, швидше допивай шампанське, а то ми до ранку тут будемо сидіти.

— То, може, краще підемо… Якось тут страшно.

— Нічого тут страшного немає!

     Але тут Ліза стала спускатися в підвал, і вони добре почули її кроки. Орест уже вирішив, що його друзі завтра будуть «бідні».

— Оресте, там хтось ходить!

— Ніхто там не ходить. Я не відпущу тебе нікуди, поки ти не станеш моєю!

     Орест грубим жестом посадив Поліну собі на коліна, так, щоб вона не бачила входу до підвалу, почав її цілувати й водночас намагався залізти їй під одяг.

— Оресте, але я… не… — намагалася щось сказати Поліна.

     Голос її став тремтіти, але Орест і не думав відпускати дівчину.

— Поліно! — голосно покликала її Ліза, яка теж дуже боялася. Вона вже не довіряла ні Оресту, ні Денису. А може, вони обоє змовилися й заманили їх сюди, щоб повеселитися. І що вони з Поліною зможуть зробити двом сильним хлопцям?