8

     О десятій годині вечора Орест із друзями зібралися біля шкільних гаражів. Дійсно, в останньому з них двері були незамкнені. Хлопці зайшли всередину й почали світити мобільними телефонами. Тут були розкидані якісь поламані предмети, під стінами стояли старі стелажі з безліччю скриньок, мабуть, зі старими непотрібними інструментами та різним мотлохом. Власне, цього хлопці не перевіряли. А в кінці гаража була яма, звідки сходами можна було спуститися в підвал.

    У підвалі пахло сирістю. Там стояли якась стара шафа і стіл, а ще було безліч скриньок із різним непотребом.

— Схоже, тут мало хто буває! — відзначив Макс.

— І як таку діру ми перетворимо на романтичне місце? — поцікавився Андрій.

— Потрібно дуже постаратися! Усе має бути ідеальним! — вирішив Орест. — Стіл ми накриємо скатертиною, поставимо свічки та квіти, шампанське, звичайно. Але почнемо з прибирання цього сміття. — Орест вказав на скриньки.

    Пішло багато часу на те, щоб більш-менш прибрати в підвалі. Хлопці повиносили коробки зі сміттям нагору й поставили їх на стелажі, посунувши ті скриньки, що вже там стояли. Зверху вирішили не прибирати. По-перше, Орест планував проводити час із Поліною внизу, а по-друге, якщо хтось випадково зайде сюди, то нічого підозрілого не помітить.

    У підвалі стало набагато просторіше. Кілька цілих крісел, які знайшлися в гаражі, хлопці перенесли вниз.

— Тут би ще диван поставити — і було б уже геть усе ідеально! — мрійливо сказав Макс. — Оресте, дозволиш якось скористатися цим містечком?

— Дозволю, але обійдемося без дивана. І так непогано вийшло. У суботу перед дискотекою прийдемо й усе тут підготуємо: свічки, квіти, цукерки.

— Оресте, ти справжній романтик!

— Так, усе має бути красиво. А наступної ночі романтик знову стане поганим хлопцем. Ви пам’ятаєте своє завдання?

— Охороняти ваш спокій! — наче клятву промовив Макс.

— Так. І від себе також. Тільки спробуйте нам завадити — пошкодуєте. Ведіть себе тихо. Уважно спостерігайте за нами на дискотеці. Спочатку я запрошу Поліну на танець. Потім ми підемо. А ви підете за нами через п’ятнадцять хвилин і тихенько тут чатуватимете.

— А коли нам можна буде йти?

— Тоді, коли я все закінчу. Тільки ви краще чекайте надворі.

    Наступного дня Орест зустрівся з Поліною. Як завжди, запросив її в кафе й пригостив кавою та морозивом. Батьки Ореста були небідними, і їхній єдиний син завжди мав гроші. Поліна довго випитувала в Ореста, який сюрприз він їй готує, але він ніяк не зізнавався.

— Усе завтра! Завтра! — лише усміхався Орест.

    Потім він провів Поліну до її під’їзду і все ніяк не хотів її відпускати.

— Оресте, якщо я сьогодні запізнюся, то мене можуть завтра не пустити на дискотеку!

— Ага! Що ж, тоді йди! — сказав Орест, уявивши, що все може зіпсуватися. — Поліночко, тільки завтра зустрінемося прямо на дискотеці. Я не зможу за тобою зайти.

— Не страшно, я прийду з подругою! — пообіцяла Поліна й швидко побігла додому.

    На дискотеку Поліна збиралася з особливою старанністю. Вона вибрала найкрасивіше, на її думку, плаття зі свого гардероба, туфлі на високих підборах, пів години робила макіяж, а над зачіскою працювала ще довше. І нарешті залишилася задоволена своїм виглядом.

— Ти така сьогодні красива! — до кімнати зайшла мама Поліни.

— Дякую, мамо! Ти ж сама мене навчила бути такою!

— Так, навчила. Тепер сама не рада. Аж страшно тебе відпускати на цю дискотеку. Може, хоч плаття довше одягнеш?

— Ну що ти, мамо! Зараз усі в таких ходять.

— Ти така красива, що я боюся, аби тебе не вкрали!

— За це можеш не хвилюватися — мій хлопець завжди поряд. Він нікому не дозволить мене образити!

    «Аби він сам цього не зробив!» — раптом промайнуло в голові матері, але доньці вона нічого не сказала. Вирішила, що це звичайний материнський острах.

    Через кілька хвилин прийшла Ліза. Її вигляд був трохи скромніший за Полінин, а спідничка — трішки довша. Хоча загалом Ліза теж виглядала досить гарно. Обидві дівчата взули туфлі на високих підборах.

— Дівчата, навіщо вам ці підбори? От узули б кросівки — було б легше тікати від хлопців! — жартома сказав тато Поліни.

— Ну що ти верзеш, Сергію! — розсердилася мама Поліни, у якої й так було неспокійно на серці.

— Та жартую я! — сказав батько. — Дівчата, гарно вам погуляти й щоб додому не запізнювалися!

— Добре, тату! — дівчата в хорошому настрої поспішили на дискотеку.