8

О десятій годині вечора Орест із друзями зібрались біля шкільних гаражів. Дійсно, в останньому із них двері були незамкнені.  Хлопці зайшли всередину і стали світити мобільними телефонами. Тут були розкиданні якісь поламані предмети, під стінами стояли старі стелажі з безліччю скринь, мабуть, із старими непотрібними інструментами та різним мотлохом (власне цього хлопці не перевіряли). А вкінці гаража була яма, в ній по сходах можна зійти у підвал. В підвалі пахнуло сирістю, стояла якась стара шафа і стіл, а ще безліч якихось скриньок із різним непотребом.

-  Схоже тут мало-хто буває! – Відмітив Макс.

-  І як таку диру ми перетворимо в романтичне місце? – Поцікавився Андрій.

-  Потрібно дуже постаратись! Все має бути ідеальним! – Скерував Орест. – Стіл ми накриємо скатеркою, поставимо свічки та квіти, шампанське, звичайно, але почнемо із прибирання цього сміття. – Орест вказав на скриньки.

Пішло багато часу на те, щоб більш-менш прибрати у підвалі. Хлопці повиносили коробки із сміттям на гору і поставили на стелажі, підсунувши скриньки, що вже там стояли. Зверху вирішили не прибирати, по-перше, Орест планував проводити час із Поліною внизу, а по-друге, коли хтось випадково зайде сюди, то нічого підозрілого не помітить. У підвалі стало набагато просторіше. Декілька цілих крісел, що знайшлись в гаражі, вони перенесли у підвал.

-  Тут би ще диван поставити і було б вже геть усе ідеально! – Мрійливо сказав Макс. – Оресте, дозволиш якось скористатись цим містечком.

-  Дозволю, але обійдемось без дивану і так непогано вийшло. В суботу перед дискотекою прийдемо і все тут підготуємо. Свічки там, квіти, цукерки.

-   Оресте, ти справжній романтик!

-  Так, все має бути красиво. І наступної ночі романтик знову стане поганим хлопцем. А ви пам’ятаєте своє завдання?

-  Охороняти ваш спокій! – Наче клятву промовив Макс.

- Так. І від себе також. Тільки спробуйте нам помішати. Ведіть себе тихо. Уважно спостерігайте за нами на дискотеці. Спочатку я запрошу Поліну на танець.  Потім ми підемо. А ви підете за нами через п'ятнадцять хвилин. І тихенько тут чатуватимете.

-  А коли нам можна буде іти?

-  Тоді, коли я все закінчу. Тільки ви краще чекайте на дворі.

Наступного дня Орест зустрівся із Поліною. Як завжди, запросив її в кафе і пригостив кавою та морозивом. Батьки у Ореста були небідними і їхній єдиний син завжди був при грошах. Поліна довго випитувала в Ореста що за сюрприз він їй готує, але він ніяк не зізнавався.

-  Все завтра! Завтра! – Лише усміхався Орест. Потім він провів Поліну до її під’їзду і все ніяк не хотів відпускати.

-  Оресте, якщо я сьогодні запізнюсь, то мене можуть завтра не пустити на дискотеку!

-  Ага! Що ж, тоді іди! – Сказав Орест, уявивши, що все може зіпсуватись. – Поліночко, тільки завтра зустрінемось прямо на дискотеці. Я не зможу за тобою зайти.

-  Не страшно, я прийду із подругою! – Пообіцяла Поліна і швидко побігла додому.

На дискотеку Поліна збиралась з особливою старанністю. Вона вибрала найкрасивіше, на її думку, плаття із свого гардеробу, туфлі на високих підборах, пів години робила макіяж, а зачіску ще довше. І нарешті залишалась задоволена своїм виглядом.

-  Ти така сьогодні красива! – До кімнати зайшла мама Поліни.

-  Дякую, мамо! Ти ж сама мене навчила бути такою!

-  Так, навчила. Тепер сама не рада. Аж страшно тебе відпускати на цю дискотеку. Може, хоч плаття довше одягнеш?

-  Ну що ти мамо! Зараз усі в таких ходять.

-   Ти така красива, боюсь, щоб тебе не вкрали!

- За це можеш не хвилюватись – мій хлопець завжди поряд, він нікому не дозволить мене образити!

«Аби він сам цього не зробив!» - Раптом промайнуло в голові матері, але доньці вона нічого не сказала. Вирішила, що звичайний материнський острах.

Через кілька хвилин прийшла Ліза. Її вигляд був трошки скромніший від Поліниного, а спідничка трішки довша. Хоча в цілому Ліза не виглядала теж досить гарно. Обоє дівчата були взуття в туфлі на височенних підборах.

-  Дівчата, навіщо вам ці підбори? От взули б кросівки, то було б легше тікати від хлопців! – Жартома сказав тато Поліни.

-   Ну що ти верзеш,  Сергію! – Розсердилась мама Поліни у якої і так було неспокійно на серці.

-  Та жартую я!  - Сказав батько. – Дівчата гарно вам погуляти і щоб додому не спізнювались!

-   Добре, тату! – Дівчата в хорошому настрої поспішили на дискотеку.