6

    Наступного ранку Ліза вже навіть не заходила до Поліни, щоб покликати її у школу, бо ще з вікна побачила, що подруга знову пішла з Орестом. Лізі не вистачало спілкування з Поліною, але вона нічого зробити не могла. В школі вони зрідка перетинались, кидали одна одній «привіт, як справи» та й по всьому їхньому спілкуванні. І лише у суботу Поліна забігла на декілька хвилин до Лізи. Дівчата разом попили чаю і трошки поговорили. Та всі їх розмови зводились до Ореста. Поліна тільки й говорила який він класний. А ще радила подрузі теж знайти хлопця, бо тоді їм учотирьох буде веселіше.

- Та якось мені зараз не до цього! Важко почався цей рік, не можу налаштуватись на навчання. – Зітхнула Ліза.

-  Шкода. А в мене якраз навпаки! З навчанням все чудово, а в особистому житті ще краще! Лізо, я й забула тобі подякувати, що ти мене тоді витягла на дискотеку, а то ще б розійшлися б з Орестом. Не уявляю як би без нього жила! – Очі Поліни просто світились, коли вона розповідала про Ореста. – Лізо, завтра йдеш на дискотеку?

-  Ні, не йду. Потрібно підтягнути деякі предмети. – Ліза навіть не хотіла розказувати Поліні про двійку з алгебри.

-  Встигнеш ще підтягнути! Ходімо, тобі пора шукати хлопця!

-  Може, нехай він мене шукає!

-  То як же він тебе знайде, коли ти будеш вдома?

-  Ні, Поліно, не піду. Іншим разом. Ти ж все одно будеш з Орестом!

-  А хочеш, я попрошу Ореста, щоб познайомив тебе з кимось із своїх друзів?

-  О, дякую, якось сама справлюсь. Але зараз реально потрібно трошки підтягнути навчання. – Ліза не стала розказувати Поліні про те, що батьки заборонили їй дискотеки, поки не виправить двійки. Вона вирішила, що це зовсім буде зараз не цікаво Поліні. А ще не хотілось, щоб вона її жаліла. Та й не було у Лізи бажання йти на дискотеку. Вона чомусь не довіряла цьому Оресту, але сама не розуміла чому. Може, він їй просто не подобається через те, що її найкраща подруга тепер не має на неї часу? Вони ще кілька хвилин поговорили і у Поліни задзвонив телефон. Це був Орест.

- Я зараз у подруги, я тобі передзвоню через кілька хвилин. – Кинула Поліна Оресту і, швидко попрощавшись із Лізою, побігла додому.

    Так пройшло ще кілька днів. Ліза встигла повиправляти погані оцінки, і часу тепер у неї було вдосталь.  Адже раніше вони кожного дня гуляли разом із Поліною, то ходили на морозиво, то в кіно, то ще кудись. А зараз весь свій вільний час Поліна проводить із Орестом. Ліза ж здебільшого сумує сама. Якось вона домовилась з однокласницями разом погуляти. Вони пішли в невеличкий і сіли в літньому кафе, щоб з’їсти морозива.

- Лізо, ти що з Поліною посварилась? – Запитала одна із подруг.

-  Звичайно, що ні! З чого ви взяли?

-  Просто раніше ви весь час були разом, а зараз ти от з нами.

- Просто у Поліни з’явився хлопець, не хочу їм заважати. – Пояснила Ліза дівчатам, хоча розуміла, що зараз спілкування з Поліною залежить не від неї.

-  То це все-таки правда? – Спитала друга із дівчат.

-  Що у Поліни є хлопець? – Перепитала Ліза.

-  Що Поліна твоя грається з вогнем, бо зустрічається із Орестом з одинадцятого-А!

-  Так, вона дійсно зустрічається з Орестом, але чому ти вирішила, що вона грається з вогнем?

-   Просто в Ореста така репутація.. – Почала одна з дівчат.

-   Яка?

-   Ну, він використовує дівчат. – Продовжила інша, потім трошки уточнила. – Ну, переспить і кине.

- Це просто слухи. Ніхто цього не доведе, я думаю, що це звичайна заздрість. Адже Орест подобається дівчатам, а інші хлопці не дуже. От і попридумували всього!

-  А, ну, можливо… - Усміхнулись одна одній супутниці Лізи.

    А от Ліза серйозно задумалась. Так, вона стала захищати хлопця подруги, але насправді теж побоювалась, аби він її не образив. Бо слухи про Ореста і справді ходили не дуже хороші. А, може, він змінився? Чи люди не міняються? Так, але ж любов може змінити людину! Такі думки не давали Лізі спокою. Вона справді хотіла, щоб у Поліни та Ореста було все добре. А ще… щоб хоч інколи подруга проводила час із нею. Ліза сумувала за колишніми часами, коли вони з подругою проводили весь вільний час. Обговорювали все на світі: моду та хлопців, школу і навчання, розказували про домашні справи і довіряли одна одній найпотаємніші секрети.