6

Наступного ранку Ліза вже навіть не заходила до Поліни, щоб покликати її до школи, бо ще з вікна побачила, що подруга знову пішла разом з Орестом.

    Лізі не вистачало спілкування з Поліною, але вона нічого не могла з цим вдіяти. У школі вони лише зрідка перетиналися, кидали одна одній коротке: «Привіт, як справи?» — і на цьому все їхнє спілкування закінчувалося.

    І лише в суботу Поліна забігла на кілька хвилин до Лізи. Дівчата разом попили чаю та трохи поговорили. Щоправда, усі розмови зводилися до Ореста. Поліна тільки й говорила про те, який він класний. А ще радила подрузі теж знайти хлопця, бо тоді їм учотирьох буде набагато веселіше.

— Та якось мені зараз не до цього! Важко почався цей рік, не можу налаштуватися на навчання, — зітхнула Ліза.

— Шкода. А в мене якраз навпаки! З навчанням усе чудово, а в особистому житті — ще краще! Лізо, я й забула тобі подякувати, що ти мене тоді витягла на дискотеку. А то ми з Орестом ще могли б розійтися. Не уявляю, як би я без нього жила! — Очі Поліни просто світилися, коли вона розповідала про Ореста. — Лізо, завтра йдеш на дискотеку?

— Ні, не йду. Потрібно підтягнути деякі предмети, — відповіла Ліза. Вона навіть не хотіла розповідати Поліні про двійку з алгебри.

— Встигнеш ще підтягнути! Ходімо, тобі пора шукати хлопця!

— Може, нехай він мене шукає?

— То як же він тебе знайде, коли ти будеш сидіти вдома?

— Ні, Поліно, не піду. Іншим разом. Ти ж усе одно будеш з Орестом!

— А хочеш, я попрошу Ореста, щоб познайомив тебе з кимось зі своїх друзів?

— О, дякую, якось сама впораюся. Але зараз мені справді потрібно трохи підтягнути навчання.

    Ліза не стала розповідати Поліні, що батьки заборонили їй ходити на дискотеки, поки вона не виправить двійки. Вона вирішила, що Поліні це зараз буде зовсім не цікаво. Та й не хотілося, щоб подруга її жаліла.

    Насправді Ліза й сама не мала особливого бажання йти на дискотеку. Вона чомусь не довіряла Оресту, хоча сама не могла зрозуміти чому. Можливо, він просто їй не подобався через те, що її найкраща подруга тепер майже не мала на неї часу?

      Вони ще кілька хвилин поговорили, аж раптом у Поліни задзвонив телефон. Це був Орест.

— Я зараз у подруги. Я тобі передзвоню через кілька хвилин, — сказала Поліна Оресту.

Вона швидко попрощалася з Лізою та побігла додому.

     Так минуло ще кілька днів. Ліза встигла виправити погані оцінки, і тепер вільного часу в неї було вдосталь. Раніше вони з Поліною щодня гуляли разом: ходили по морозиво, в кіно чи просто кудись заходили після школи. А зараз увесь свій вільний час Поліна проводила з Орестом. Ліза ж здебільшого залишалася сама.

     Якось вона домовилася з однокласницями разом погуляти. Вони пішли в невелике кафе з літнім майданчиком і сіли за столик, щоб поїсти морозива.

— Лізо, ти що, з Поліною посварилася? — запитала одна з дівчат.

— Звичайно, що ні! З чого ви взяли?

— Просто раніше ви весь час були разом, а зараз ти от із нами.

— Просто в Поліни з'явився хлопець. Не хочу їм заважати, — пояснила Ліза, хоча розуміла, що тепер їхнє спілкування залежить не лише від неї.

— То це все-таки правда? — запитала інша дівчина.

— Що у Поліни є хлопець? — перепитала Ліза.

— Що Поліна грається з вогнем, бо зустрічається з Орестом з одинадцятого «А»!

— Так, вона дійсно зустрічається з Орестом. Але чому ти вирішила, що вона грається з вогнем?

— Просто в Ореста така репутація… — почала одна з дівчат.

— Яка?

— Ну, він використовує дівчат, — продовжила інша, а потім уточнила: — Переспить із дівчиною — і кидає.

— Це просто слухи. Ніхто цього не доведе. Я думаю, що це звичайна заздрість. Адже Орест подобається дівчатам, а інші хлопці не дуже. От і попридумували всіляке!

— А, ну, можливо… — дівчата переглянулися.

     А от Ліза серйозно задумалася. Так, вона щойно стала захищати хлопця своєї подруги, але насправді й сама побоювалася, що він може її образити. Бо чутки про Ореста й справді ходили не найкращі. А може, він змінився? Чи люди не змінюються? Так, але ж любов може змінити людину! Такі думки не давали Лізі спокою. Вона справді хотіла, щоб у Поліни та Ореста все було добре. А ще… хотіла, щоб хоча б інколи подруга проводила час із нею.

       Ліза сумувала за колишніми часами, коли вони з Поліною проводили разом увесь вільний час. Обговорювали все на світі: моду й хлопців, школу та навчання, розповідали одна одній про домашні справи й довіряли найпотаємніші секрети.