4

    Повертаючись додому з першого дзвінка, Ліза помітила, що її подруга мовчазна і трохи засмучена. Мовчки несе портфель, переповнений підручниками і зовсім не слухає, того, що вона їй розповідає.

- А ще у нас новий учень, з іншого міста переїхав. До речі, симпатичний! – Ліза все ж продовжувала розповідати новини у їхньому класі, надіючись розговорити подругу. – Чи тепер тебе інші хлопці, крім Ореста не цікавлять?

    Раптом Поліна зупинилась, поглянувши в очі Лізі, відповіла:

- Мене цікавить тільки Орест. Але… - Тут Поліна замовкла і Лізі здалось, що її наповнюються слізьми, - але я його не цікавлю! – Нарешті сказала Поліна. Здавалось ще мить і вона заплаче.

- Чому ти так вирішила, Поліно? – Спитала Ліза. Поліна довго не відповідала, намагаючись себе заспокоїти і не розплакатись прямо на вулиці.

- Я так чекала нашої зустрічі! А він… ми зустрілись в коридорі, а він навіть не привітався.

- Він міг тебе не помітити чи не впізнати?

- Не міг. Я йшла йому на зустріч, він був із своїм другом, пройшов повз мене і навіть не глянув в мій бік. Ось і все! А знаєш, що найгірше?

- Що? – Ліза вже й не знала, що подумати.

- Те, що я в нього закохалась! – І тут Поліна і вже не стримувалась і стала плакати. Ліза легенько її обійняла і запропонувала сісти на лавку неподалік. 

- Поліночко, не плач. Думаю, що це якесь непорозуміння. Сьогодні на дискотеці він до тебе підійде і все пояснить! – Намагалась заспокоїти подругу Ліза.

- Я не піду на дискотеку.

- Чому? Ти ж так хотіла!

- Хотіла, бо чекала на зустріч із Орестом, але тепер…

- Тепер ти мусиш піти, щоб вияснити, що сталось! Ти сама до нього підійди і привітайся!

- Я не зможу!

- Ти ж не хочеш, щоб у вас все закінчилось, майже не почавшись?

- Дуже шкода, але воно так і буде!

     Коли тобі п’ятнадцять і ти вперше зустрічаєшся із невзаємним коханням, здається, більшого горя в житті бути не може. Ну чому все так добре складається у серіалах? Вона закохалась і він відповідає тим же. Так, їм на заваді стають буває і рідні, і друзі й вороги, але вони кохають одне одного і долають всі труднощі та перешкоди. А тут… Ніби й ніхто й не проти? А він… Вдома нікого не було і Поліна плакала вголос. Все її обличчя забруднилось косметикою, яку вона зранку так старанно наносила, аби сподобатись йому. А він? Ну навіщо так зробив? Що хотів добитись цим? Знайшов кращу від неї? Але ще недавно вони переписувались і все було добре. Поліна не могла нічого зрозуміти. Їй хотілось йому щось написати, хоча б смайлик відправити, але чи то скромність чи то гордість не дозволяли їй цього зробити. Вона просто сиділа на ліжку і плакала. Різкий дзвінок у двері змусив дівчину зупинитись. Вологою серветкою вона ледь змахнула по обличчю і пішла відчиняти, навіть не поглянувши у дзеркало.

- Це просто жахливо! – Поліні пощастило, що прийшла Ліза. Але навіть вона, знаючи ситуацію Поліни, була вражена таким виглядом подруги. – Ми ж мали вже йти, а ти вся аж… Не знаю навіть як і сказати. Краще поглянь у дзеркало!

    Поліна поглянула у дзеркало і відразу відскочила від нього.

- Жах! – тільки й вимовила вона. Очі від сліз червоні та опухлі, вії злиплися від туші, а по щоках кольорові смужки від тіней і рум’ян .

- Ну і як ти збираєшся іти в такому вигляді? – Ліза здивовано поглянула на подругу.

- Я не піду…

- Поліно! Але ж ти мені обіцяла! Я що сама маю іти?

- Вибач. Я не зможу сьогодні.

- Мої батьки відпустили мене при умові, що підеш ти! І що мені тепер робити? Поліночко, будь ласка, пішли, ну зарази мене! – Наполягала Ліза. Вона добре знала, що тільки так вмовить піти Поліну. Насправді ж Ліза не дуже й хотіла йти на цю дискотеку. Але їй хотілось розважити подругу. Вона була впевнена, що Орест не підійде до Поліни, бо по школі всі говорили, як він любить «гратися» з дівчатами. Але Ліза надіялась, що на дискотеці Поліна познайомиться з іншим хлопцем, який їй допоможе забути про Ореста.

     Приблизно через годину, Поліна була вже переодягнена, вмита і з новим вечірнім макіяжем. Ліза приклала чимало зусиль, аби вмовити подруги піти на цю дискотеку і дуже наділась, що сьогодні вечір закінчиться добре.

     Дівчата прийшли, коли дискотека була в самому розпалі. Зустріли декількох друзів,  поговорили з ними. Потім до Лізи підійшов однокласник і запросив її на танець. Ліза відмовлялась, не хотіла лишати подругу саму, але Поліна все ж сказала, що взагалі піде додому, якщо Ліза не буде танцювати. Поки Ліза танцювала, Поліна розглядала всіх, хто був на шкільній дискотеці. Тут було багато одинадцятикласників, але Ореста серед них не було.  «Мабуть, прийшов раніше, вибрав собі дівчину і пішов із нею гуляти. Як колись зі мною!» - Вирішила Поліна. Тим часом до неї теж підійшов якийсь хлопець і наполегливо просив потанцювати із ним, та Поліна не погодилась.

- І чому ти з ним не потанцювала? – Спитала Ліза, яка не спускала очей із подруги. – Він ніби нічого такий!

- Ти ж знаєш, мені не до цього! – Відповіла Поліна. Настрій у неї поки що був не дуже оптимістичний. І Ліза не знала як заради цьому.