1

- Чому я не можу з тобою піти до Полінки? – П’ятирічна Мілана закрила дитячу книжечку і підбігла до старшої сестрички, яка малювала губки перед дзеркалом.

- Тому що там тобі не буде цікаво! – Пояснила сестра.

- Чому? Я можу погратись із Костем!

- Міланочко, Кості десять років, а тобі лише п’ять, і він не буде в захваті, коли його попросять гратись із тобою.

- Тоді я пограюсь із тобою та Поліною.

- Не можна, Міланочко. – Відмовляла сестру Ліза. Вона не хотіла ображати її і казати, що їм із Поліною теж не хочеться гратись із малечею, але як же зробити, щоб сестра залишилась вдома?

- Чому не можна? – Наполягала на своєму маленька сестричка.

- Зачекай. – Сказала Ліза і пішла на кухню просити у мами допомоги. Хоч вона знала, що мама скаже взяти сестру із собою. Та Ліза не хотіла йти з Міланою на день народження Поліни. Хоча її подруга святкує день народження у колі своєї сім’ї, і запросила в гості з подруг лише Лізу. І живуть вони близько, на одному поверсі потрібно просто пройти по коридору, навіть верхній одяг не знадобиться. І дружать їх сім’ї давно. Ніхто не здивується, що з Лізою прийшла Мілана. Але в дівчат були інші плани. Вони після святкування планували піти погуляти, а з молодшою сестричкою це буде зробити важче. Та й про дівчачі секрети не поговориш, бо ж мала все мамі розкаже. Потрібно було щось робити. Але тут хтось подзвонив у двері.

- Лізо, відкрий! – Крикнула із кухні мама. Ліза побігла до дверей і дуже зраділа, коли побачила тата – ось хто її врятує!

- А ти чому без ключа? – Спитала Ліза у батька.

- Та я то з ключем, тільки бачиш – руки зайняті. – І лише тепер Ліза помітила в руках тата кошеня. І зрозуміла, що Мілана точно залишиться сьогодні вдома. – Бачиш кого зустрів біля під’їзду! – Мілоночко, донечко, ану біжи-но сюди! – Крикнув голосно батько, а дівчинка вже була тут як тут!

- Яке гарненьке! – Зраділо дівча.

    Тато дівчат працював ветеринаром. Йому дуже подобалась ця робота. Але лікував не тільки породистих тваринок заможних людей, але й бездомних. Багато хто про це знав і часто цим користувались. Підкидали біля їхнього під’їзду якусь нещасну тваринку, а В’ячеслав  Борисович (так звали батька дівчат) обов’язково її підбирав, трошки підліковував, трошки підгодовував і забирав у свою клініку, а потім віддав хорошим людям. Вдома в них не проживало жодної тваринки – дружина була проти, але час від час часу у них з’являлись такі тимчасові гості. 

      Ліза також любила тварин, але сьогодні часу на гру у неї не було. Вона швидко забігла на кухню. Повідомила мамі, що вже йде і, вхопивши подарунок побігла до дверей. Хтозна чи довго тішитиметься кошеням Мілана?

     На подарунок для Поліни Ліза приготувала невеличку косметичку. У Поліни було безліч дріб’язку, який був повсюди, а так його можна буде тримати в одному місці. Справа в тому, що мама Поліни працює косметологом у салоні краси. Ну і вдома в них теж маленький салон – навіть мама іноді приймає клієнтів. Поліна теж небайдужа до цієї справи, і частенько практикується на своїх подружках, найчастіше, звичайно, на Лізі.  Ліза не проти таких експериментів, навіть якщо вони не вдаються. По-перше, іноді виходить навіть дуже гарно, а по-друге вона не може відмовити своїй найкращій подрузі. Поліна і Ліза дружать майже з дитинства. Коли батьки придбали квартиру в цьому будинку, Лізі було лише два роки. Мама Лізи тоді була у декретній відпустці і часто гуляла з донькою на майданчику біля будинку. Саме там Ліза і зустріла Поліну. Поліні тоді було вже майже три, і вона теж гуляла із своєю мамою. Згодом дівчата потоваришували, а через деякий час і їхні мами, а згодом і батьки. І так вони стали дружити сім’ями. Тим більше жили вони в одному під’їзді та ще й на одному поверсі.

        Ліза і Поліна навчаються в одній школі, але у різних класах. Поліна в дев’ятому, а Ліза – восьмому. У кожної з них є по декілька подружок із класу, але все одно вони найкращі одна для одної. Ліза дуже любить і цінує свою подругу, адже вона старша і може багато чого підказати нового і цікавого. Поліна теж цінує Лізу, але іноді у неї проскакують фрази по відношенню до подруги на зразок цієї «ось будеш у моєму віці», і, може здатись, що між дівчатами різниця не один рік, а цілих десять. Часом це ображає Лізу, але вона ніколи про це не сказала вголос. Хоча дівчата проводять багато часу разом, їм завжди є про що поговорити і вони обоє бережуть не один секрет одна одної.  І ось сьогодні, Ліза йде на день народження до улюбленої подруги і їй не терпиться   швидше поговорити з нею – адже вони вже цілу добу не бачились!

      За святковим столом у Поліни зібрались батьки дівчини, її молодший брат, краща подруга Ліза і власне сама іменинниця. Сьогодні Поліні виповнюється п'ятнадцять. Дівчина не хотіла великого свята, так як планувала пишно відсвяткувати шістнадцятиріччя, а цей рік скромно по-домашньому у теплій обстановці близьких людей. Просто домашня їжа і невеликий святковий торт, замовлений мамою у вигляді цифри «15», а ще фрукти і шампанське – сьогодні були на святковому столі Поліни. До речі, шампанського було два види: доросле та дитяче. Але батько іменинниці дитяче налляв лише десятилітньому сину, фужери дівчат до половини наповнив справжнім іскристим.

- Сьогодні трішки можна, - сказав батько Поліни, і відчуваючи суворий погляд дружини, додав: - під мою відповідальність. Дівчата лише усміхнулись, вони вже декілька разів куштували цей напій і не завжди казали про це батькам. Знали, що батьки за це не похвалять, хоча багато їх ровесників вживають і сильніші напої. Сильніших дівчата ще не пробували, а от іноді в компанії друзів, щоб не здатись некрутими, шампанське смакували.