6

6

- Марфушка Неписьменна прибилась до цирку виродків дві весни тому,  - доповідав начальнику Департаменту Міської безпеки старший інспектор Муравйов. – разом з сином Самійлом.

Назвати дитину людиною можна було з натяжкою. Але для цирку де всі – виродки, хлопець був справжньою знахідкою. Марфушка працювала прибиральницею. Синка її виставляли в клітці на потіху публіці. Ніхто не зав скільки йому років,  і звідки вони з матір’ю такі взялись. Сама ж Неписьменна повідомила, що до цього працювала при цвинтарі в Єлисаветграді, але через страшний вигляд Самійла їх звідти вигнали.

В літку минулого року Марфушка представилась. Самійло залишився на опіку власника цирку. Істота не розмовляла, харчувалась сирим м’ясом, та вирізнялась неабиякою агресивністю.

А восени, якраз в  Кременчуці, і взагалі знайшов сили зламати залізні прути клітки і втік, попутно загризши циркового сторожа. Злякавшись наслідків, господар цирку знайшов циганів з даром інтуїтів, які б мали впоратись з істотою. Затія неувінчалась успіхом, і Самійло порішив цигана і його сина, а сам зник між надгробків. Шукати його сміливців не знайшлось.

Тієї ж ночі цирк зірвався з місця, покинувши місто.

- Самійло знищений, справа закрита! – грюкнув по столу кулаком Василь Гнатович.

- І вас не турбує, що у божедомниці народилась така потвора? – здивувався Макс.

- Ані скільки. Чого тільки не виродиться в людини, що живе серед мертвих. Може вона з козлом злягла, - директор розвів руками. – То не наша справа.

- Але з точки зору науки…

- Муравйов, ти вчений дуже, так? – голова Департаменту скептично хмикнув. – Труп забрав потанатомічний відділ для вивчення. От нехай і займаються цим. А ти займайся своєю роботою.

Макс зітхнув. Інтуїція шкрябала його, доводячи що все не так просто. Здавалось би – знайшов вбивцю, розібрався звідки той узявся. Вирахував по можливості кількість людей, що схарчив людожер. Що ще треба. Так ні, проклятий дар продовжував муляти. І свіжі шрами на плечі не спонукали заспокоїтись.

- Ти, до речі, у відрядження їдеш, - раптом ошелешив Муравйова керівник. – Телеграма прийшла з Єлисаветграду.

- У них що своїх інтуїтів немає? – здивувався Макс.

- На місці вирішиш.

Шеф вткнувся в розкриту теку, демонструючи що доклад завершено.

Макс вийшов з кабінету. Рипали під ногами сухі дошки вичовганого паркету. Снували між кабінетами працівники. В Департаменті все як завжди. Але Максу чомусь було незатишно. Наче знову зазирнув в темряву.

- О, Максиме, ти чув що ми їдемо в Єлисаветградський повіт?  - радісно висунув з свого кабінету голову Марко.

 Муравйов тільки зціпив зуби, щоб не застогнати вголос. Ще тільки Волосяна йому не вистачало! Але як все складається. Один до одного. І всі ниточки тягнуться в Єлисаветград. Значить час купувати квиток на дирижабль.