Старовинний годинник

Олег прокидається серед ночі, від гучного дзвінка в двері. Біля нього спить незнайомка, з якою він цієї ночі розважався в барі. В двері настирливо далі стукають. Олег відкриває, там - нікого. Але біля порогу лежить коробка. Усередині - старовинний кишеньковий годинник, який швидко йде… назад. Годинна стрілка робить два повні оберти. Здивований Олег повертається до спальні, але бачить що ліжко тепер застелене, а незнайомки ніде немає. Як вчора...

Олег узяв годинник та почав його роздивлятися. "Дивний він який" - перше що прийшло в голову. Захотілося показати його дівчині, що залишилася в кімнаті. Повернувшись в кімнату, жінки він не знайшов. Побачив лише, що було відчинено вікно. "Навіщо вона його відчинила?"- подумав чоловік та підійшов щоб його зачинити. З вікна повіяло холодним повітрям. Олег зачинив вікно та прислухався. У квартирі була тиша. Не було звуків ані з ванної кімнати, ані з кухні. "Де ж вона?" - запитав він сам в себе й зрозумів, що навіть покликати її не може, бо не пам'ятає її ім'я.

- До чого я прийшов? Сплю з жінками й навіть не цікавлюся хто вони. Нічого крім сильного бажання до них не відчуваю. Невже так можна?

Олег покрутив знов годинник та побачив, що він так й ішов в інший бiк. "А яка зараз година? Треба ж збиратися до офісу!" - з цими думками чоловік кинувся шукати мобільник. Дивина, але той теж йшов назад. Поки Олег збирався, настав ранок. Годинник показував восьму ранку. "Нарешті я не спізнився на роботу!" - похвалив Олег сам себе в душі.

Тільки но дійшовши до робочого місця, Олег почув роздратований голос шефа:"Коли ви вже зробите той клятий звіт?". "І знову про корову!" - подумав Олег та відчув, як його настрій падає. Але поруч опинився друже Юрчик та хитро подивився на свого приятеля:

- Гайда ввечері у клубешник!

- Як вчора?! Коли ти відмовився а останню хвилину?! - нагадав йому Олег про вечір.

- Коли це було? - образився  товариш.

- Вчора! - суворо буркнув Олег.

-  Вчора я дивився футбол. Кубок кубків.!, - повідомив Юрчик.

- Кубок кубків. Дійсно,  - спливло в голові Олега й він по трохи почав розуміти, що тиждень пішов не в перед, а назад.

Тут підскочила ще й Таїсія - молода та жвава дівчина. В якої мабуть було хоббі пхати свого маленького носика усюди, де можливо а разом робити роботу, якою в офісі ніхто займатися не хотів.

- Збираємо гроші на день народження менеджера Ігоря' - весело показала вона та простягнула руку. - - - Знов за рибу гроші! - перше, що прийшло в голову та незадоволеним тоном Олег повідомив, що гроші вже здавав.

- Коли це? - Фиркнула Таїсія й перед очима покрутила папірцем, де його прізвище не значилося.

Олег поліз у гаманець. "Маячня якась! Я що маю прожити цей тиждень знову? А раптом не тільки тиждень?" - такі думки лякали.

Юрчику Олег відмовив та вечір провів за ноутбуком в пошуках помилок у звіті.

Наступний минулий день знов почався з нагадувань про звіт. Олег знав чого шеф такий злий на нього. Бо справа була геть не в звіті. Шев застукав Олега на вечірці, присвяченій дню народження компанії за палкими поцілунками з його ж секретаркою. Тепер все йшло шкереберть. До Олега чіплялися навіть за дріб'язок за крихітну помилочку .

Тиждень минав, Олег працював у роті чола. Наближався той самий день, де Олег зробив свою фатальну помилку. Думки про те, як відчинилися від залицянь Олени, як не потрапити на тій самий гачок вже буквально не давали спати.

Ранок почався з тих самих слів. Тільки Олег вже був готовий. Він дістав із стола папку зі звітом та простягнув шефові. Той посміхнувся та показав: "

- Починаєте рівнятися на кращих? Зробили звіт вчасно? Може вас ще за це преміювати?

За премію звісно був жарт, але начальник залишився задоволеним. А потім вийшов на середину великої кімнати та запросив всіх на святковий вечір.

Олег витер піт з обличчя. Наче щось пішло в інший бік. На святі він вже слідкував за тим скільки келехів коньяку він вплив в себе та вів себе стриманіше звичайного. Й коли біля нього опинилася Олена Олег навіть здригнувся.

- Що з тобою? Ти наче оминаєш мене. Цілий тиждень не заглядав, не цікавився? А я нове вбрання собі придбала й воно зараз на мені! - хитро показала молода жінка.

- Наче нічого нового, - почав Олег та згадав про яке саме вбрання йому натякала Олена.

 - Я займався звітом!, - сухо відповів чоловік.

- Коли це було для нас припоною?, - казала Олена та вже простягала до чоловіка свої руки з оксамитовою шкірою. Від неї приємно пахло ніжним квітковим парфумом. Олег відсунувся на інший стілець.

- Я стільки працював та зараз погано себе відчуваю!, - перше що прийшло в його голову, - "Може я зараз поїду додому? 

- А я з тобою!, - невгамовувалася секретарка.

- Хіба Андрій Павлович тебе не кинеться?, - нагадав Олег жінці. Та скривилася на його слова та встала зі стільця. Ображена пішла геть.

Олег вирішив таки піти зі свята. Він повернувся додому та просто ліг спати. На ранок він прокинувся та почав шукати цікавий годинник. Його ніде не було. А телефон показував, що пройшов тиждень й Олега чекали нові вихідні. Нові, а не минулі.