Розділ 11

Увечері на студії панувала атмосфера справжнього тріумфу. Макс, який зазвичай не міг всидіти на місці, зустрів Яну та Адріана аплодисментами, вистукуючи паличками по колінах ритм переможного маршу.

​— Ну ви й дали жару! — реготав барабанщик, передаючи Яні свіжу склянку з її улюбленим какао. — Мені пацани з третього курсу вже скинули відос! Адріане, твоє обличчя, коли вона кричала про деканські перевірки, — це просто Оскар! Ти виглядав так, наче тебе зараз знудить від правознавства.

​— Я не грав, Максе, — буркнув Адріан, змиваючи в кутку гримерки залишки денного пилу з обличчя. — Мене справді нудить від правознавства. Але Староста... — він повернувся до Яни й зухвало підмінив погляд, — ти була неперевершена. Я навіть на секунду повірив, що ти мене зненавиділа.

​— Я майже не грала, Бєльський, — спокійно відповіла Яна, сідаючи на диван і роблячи ковток гарячого напою. — Ти справді мене бісиш, коли запізнюєшся. Так що це була просто накопичена терапія.

​Усі засміялися, і навіть мовчазний Ден ледь помітно посміхнувся, підлаштовуючи струни на своїй бас-гітарі. Власова була нейтралізована, шлях для спокійної роботи над проєктом у стінах студії був відкритий. Вони почувалися переможцями в цій маленькій шпигунській грі.

​Але ідилію перервав Марк. Продюсер зайшов з апаратної не звичним легким кроком, а якось надто зосереджено. У руках він тримав планшет, а на чолі залягла глибока зморшка.

​— Хлопці, зачекайте з какао, — Марк сів на край столу, дивлячись прямо на Адріана. — У мене новини. І вони гарячі, як асфальт у липні.

​Макс миттєво затих. Ден поклав долоню на струни, глушачи звук. Яна відчула, як повітря в кімнаті знову стає густим і напруженим.

​— Що сталося, Марку? — Адріан підійшов ближче, витираючи руки рушником. — Проблеми з релізом «Крижаного щита»?

​— Навпаки. Трек розриває стрімінги. За перші три дні ми взяли такі охоплення, що на нас вийшли організатори «Mainstage Festival».

​Макс підскочив на місці, ледь не перекинувши стілець:

— Що?! «Mainstage»? Той самий, головний рок-фест країни у червні? Марку, ти не жартуєш?!

​— Не жартую. Вони кличуть «Persona Non Grata» на вечірній слот суботи. Це наш квиток у вищу лігу, пацани. Пряма трансляція, тридцять тисяч людей у фан-зоні, купа преси.

​Адріан застиг. Його мрія, те, заради чого він ночами зривав голос на цій студії, була на відстані витягнутої руки. Але радість тривала всього секунду. Він помітив, що Марк не посміхається.

​— Але є одне «але», так? — тихо запитав Ден, який завжди бачив суть речей.

​— Так, — Марк зітхнув і розгорнув планшет екраном до хлопців. — Організатори ставлять жорстку умову. Ніяких масок, ніяких перук і повного гриму на все обличчя. Фестиваль підписує контракт із великим спонсором, і їм потрібні «живі, відкриті обличчя нової генерації року» для промо-кампанії. Вони хочуть бачити соліста. Справжнього соліста. Без маскування.

​У гримерці повисла така тиша, що було чути, як на вулиці за стіною шумить дощ.

​Це був крах. Виступити на головному фестивалі без гриму означало, що наступного ранку фото Адріана Бєльського буде на перших шпальтах усіх медіа. Син посла Аркадія Бєльського — таємний рок-бунтар Ріан. Батько дізнається про це ще до того, як Адріан зійде зі сцени. І це буде кінець не лише для його навчання, а й для всього гурту, який посол просто зітре в порошок своїми зв'язками.

​Адріан повільно опустився на стілець поруч із Яною. Його обличчя зблідло, а пальці міцно стиснулися в кулаки. Шанс усього його життя вимагав повного самогубства його реального світу.

​— Якщо я вийду туди з відкритим обличчям... — глухо почав Адріан, дивлячись у підлогу. — Батько знищить студію. Він перекриє контракти Марку. Він закриє нас усіх.

​Макс згаснув в одну мить, безпорадно подивившись на Дена. Ден лише похмуро кивнув — він чудово розумів масштаб загрози.

​Яна дивилася на Адріана. Вона бачила перед собою не мажора і навіть не зухвалого Ріана зі сцени клубу. Зараз це був хлопець, якого заганяли в глухий кут, ламаючи все, чим він дихав. І в цей момент залізна староста, яка завжди діяла за інструкцією, раптом відчула, що не може дозволити цьому життю зламатися.

​— Марку, — раптово порушила тишу Яна. Усі чотири пари очей миттєво повернулися до неї. — А які саме вимоги у спонсорів щодо «відкритого обличчя»? Детальний протокол контракту є?

​Марк здивовано моргнув.

— Е-е... ну, вони хочуть, щоб не було чорного латексу, шоломів чи повного театрального гриму, як у гурту Kiss. Обличчя має зчитуватися камерами для трансляції.

​Яна ледь помітно посміхнулася — у її голові, вихованій на дипломатичних хитрощах та обходах жорстких правил, почав вимальовуватися новий план.

— Якщо вони хочуть бачити обличчя, вони його побачать. Але це не означає, що вони мають впізнати Адріана Бєльського. Дипломатія, хлопці, — це вміння сказати правду так, щоб кожен почув те, що йому вигідно. Бєльський, здається, твоїм фірмовим стилем на червень стануть великі іміджеві окуляри, інша зачіска і дуже грамотний, професійний скульптуруючий макіяж, який повністю міняє архіметрію обличчя для камер, але залишає його «голим».

​Адріан підняв на неї очі, і в них вперше за вечір знову спалахнув той самий небезпечний вогник.

— Старосто... ти зараз пропонуєш мені обвести навколо пальця менеджерів головного фестивалю країни?

​— Я пропоную виконати умови контракту, — спокійно відповіла Яна, допиваючи какао. — Але зробити це за нашими правилами. Контракт не забороняє міняти стиль. А в червні ми вже здамо проєкт Савченку, так що твій рейтинг буде в безпеці. Залишилося тільки зробити так, щоб твій батько в цей день був дуже, дуже далеко від телевізорів.

​Макс раптом видав короткий смішок, дивлячись на Яну з абсолютним захватом:

— Оце я розумію — залізна леді! Пацани, та вона небезпечніша за нас усіх разом узятих!

​Адріан повільно підвівся, підійшов до Яни і, не зважаючи на присутність друзів, легким рухом прибрав пасмо волосся з її чола.