Розділ №32. Ефект сходинок

Їдальня Старлайта сьогодні нагадувала  метеоритний потік.  Десятки прибульців те й діло блукали між столиків, шукаючи де примоститися.  Запах свіжого озону перемішувався з ароматом  кави, яку пили мало не за кожним столиком в людському секторі. Я очікувала побачити серед цього потоку життєрадісну Марлу та зробити перерву між божевіллям, але помітивши її опущене обличчя зрозуміла, що не вдасться. Цікаво, це ж хто  такий безсмертний зумів споганити їй настрій? Та й чим? Ця свята жінка могла дати копняка навіть кам'яним представникам варварських  планет за потреби! А тут сидить собі, сумно колупає свій обід, наче в нього хтось наплював. 

— Марло? — я м’яко опустилася на стілець навпроти, намагаючись привернути їх увагу до себе. Від мого голосу жінка ледь здригнулася, підняла очі вгору, привіталася та тихо повернулася до попередньої справи. — Що сталося, Марло?  Ти сама не своя.

Кухарка важко зітхнула, опустивши плечі. Весь її м'який  образ  раптом здався мені надзвичайно кострубатим та крихким. Ніби хтось робив вазу, а потім вирішив зібрати знову. Мої пальці обережно підсунули до неї ближче чашку з кавою і я спробувала м’яко посміхнутися, щоб вона відчула себе в безпеці. Схоже, чудодійна кава зробила свою справу й вона, присунувши до себе ближче її,  почала ділитися наболілим. 

— Знаєш, сьогодні був один відвідувач... — замислилася вона, відпиваючи суміш та кривляючись від спогадів. —  Весь такий випрасуваний, перламутровий, з  дорогим парфумом та космічною зарозумілістю. Замовив собі десерт, а потім, коли я принесла рахунок, почав скандалити через ціну. Ще й так розверещався, що я не втрималася і назвала його зарозумілим бовдуром. А він не додумався ні до чого кращого, як сказати мені, що я жирна прислуга, яка об'їдає своїх клієнтів. 

— Покидьок,  — я відчула, як всередині мене закипає холодна лють. Цей опис мені жахливо нагадував ранішнього пацієнта і я пошкодувала, що не стукнула його. — Тебе це сильно зачепило...?

— Мене зачепило, що я просто стояла там і мовчала. Перед всіма відвідувачами! А тепер не можу перестати про це думати. Дивлюся на себе в дзеркало й бачу тільки зайву вагу та обличчя цього паразита…! От як це називається?

— “Ефект сходинок”, —  відповіла їй, перш ніж простягнути руку та стиснути її пальці. — Це коли якийсь пришиблений ставить тобі тупе питання, й через розгубленість ти не можеш відповісти йому в моменті. Але через певний час, коли ти вже йдеш від нього сходинками додому, твій мозок знаходить сотні варіантів для відповіді… 

— Паршивий ефект… — скривилася вона. 

— Паршивий. Але знаєш, чому ти не змогла відповісти йому? 

— Бо я товста дурепа, якій треба худнути? 

— Бо ти ніколи не думала про це. Твоя вага ніколи не була для тебе настільки важливою, щоб ти про неї переймалася й прораховувала відповіді всіляким бовдурам, — ледь посміхнулася їй, поки вона кліпала очима, збита з пантелику моїми словами.. — А значить, що тобі з нею комфортно жити й вона не турбує тебе. 

 — Але вона мене вже починає турбувати… — зауважила Марла, зависаючи поглядом коло одного зі столиків, де сиділа компанія мобусіанців. — Ти б бачила, як вони всі дивилися на мене, поки я намагалася кволо відгавкатися від нього… Сором соромний! 

— Тебе турбує не вага, а думка оточення, яке в той момент скоріше за все думало чим би кинутись в того хама! — ледь підвищила голос. Це ж треба було зачепити її так… — От скажи мені, тобі важко ходити? У тебе болить серце? Тобі не подобається твоє відображення, коли поруч немає таких ідіотів?

— Важко…? — вона замислилася на кілька хвилин та зрештою хитнула головою. — Ні. Мені не важко. 

— Тоді для чого щось змінювати під тиском людини, яку ти бачила вперше й востаннє в житті? — я ледь стиснула її долоню, намагаючись повернути до реальності. — Якщо твоє тіло не шкодить твоєму здоров’ю і приносить тобі радість, то будь-які спроби його змінити заради чужого "естетичного задоволення" — це акт насильства над собою. Розумієш? Ти не зобов’язана бути декорацією для чужих очей. Ти — людина, і ти можеш мати свої недоліки та недосконалості. У нього, наприклад, мізків немає. Але це ж йому не заважає жити, правда? 

— Привіт, — почувся голос Марли, змушуючи нас обох змовкнути. 

Десь за моєю спиною з’явився Брайт. Він виглядав так, ніби щось намагалося переїхати його вантажним шатлом, а потім передумало й вирішило спробувати ще раз. Біле волосся розпатлане, кітель розстебнутий на верхні ґудзики, а під очима залягли глибокі тіні, які не зміг би приховати жоден фільтр. Він важко опустився на стілець поруч зі мною, навіть не привітавшись спочатку.

— Навіть не питайте, — прохрипів він, заплющуючи очі. Марла, миттєво переключившись зі своїх переживань на турботу про капітана, стурбовано схилила голову. — Ранок був такий, що я готовий продати цей корабель на брухт та піти в монахи на якусь занедбану планету.

— Що сталося? — поцікавилася вона, відразу ж забуваючи про свої переживання.  Брайт відкрив одне око, глянув на неї, потім на мене. Його погляд затримався на моєму обличчі трохи довше, ніж вимагала ввічливість, і я відчула, як серце зрадницьки пропустило удар.

— Інспектори, — коротко кинув він. — З самого ранку перевіряють кожну гайку на "Титаніумі". Здається, ніби  вони шукають привід, щоб ніколи не випустити нас із доків, а не зробити плановий огляд. Ще й не дає спокою одне питання щодо вчорашнього… 

— А що сталося вчора? — відразу ж нагострила вуха жінка, посуваючись ближче. — Між вами щось було?

— Ага, — насупилась від неприємного спогаду. — Недоїдена тарілка картоплі та колишній чоловік переслідувач.

— Твій…?! — схопилася вона за серце, не відриваючи величезних очей від нас обох. 

— Краще б вже мій, — скривилася від однієї згадки, а Брайт лише розлючено здійняв брови, висловлюючи все, що думає про мої слова. — Пацієнтки. То що вас турбує, містере Брайте?

— Ви казали, що Пейн позбулася абсолютно всього. Те, що цей покидьок відстежив її до “Старлайту” — це я можу зрозуміти. Є купа способів і при бажанні й наявності грошей це не проблема. Але, Еверлін… — майже прошепотів він моє ім’я. — Як він заходив у її бокс  так, що про це ніхто не знав? Не думаю, що це була разова акція.