Розділ №3. Спогади про дім

Після того, як Гідеон вилетів з кабінету, пообіцявши перетворити свій молекулярний принтер на храм кухні, у повітрі залишився лише примарний аромат борщу. На язику відчувався його присмак настільки відчутно, що я пошкодувала про те, що згадала страви з Землі. На Старлайті  особливо ніхто не готував чогось подібного, а Гідеон, який принаймні намагався це робити — потребував ще багато часу та досвіду, щоб відтворити звичайні страви. Місцеві туби та пакети швидкого поживного харчування вже сиділи в печінках. 

За всіма цими розмовами про їжу, мій шлунок згадав, що нічого ще не їв та сприйняв їх як пряму команду до дії. Він не просто забурчав. Він видав звук, схожий на старт двигуна старого шатла, який востаннє бачив техогляд ще до мого народження.

— Добре, добре, я зрозуміла, — пробурмотіла, звертаючись до власного живота. Пальці рефлекторно потягнулися до ключів і я сунулась на вихід. — Раз нам не світить щось смачне, то підемо поїмо щось нормальне в їдальню, поки ніхто не прийшов. 

На Старлайті вечір був поняттям відносним. Тут завжди хтось кудись поспішав: шестирукі вантажники тягли ящики, дрони-прибиральники тихо гуділи під ногами, а міжгалактичні туристи намагалися розібратися, які ж тут є краєвиди, щоб зробити кілька знімків на пам’ять. Я прямувала до загальної їдальні на нижніх поверхах та мріяла про їжу. Це було тим самим місцем, де можна було знайти пакети швидкого приготування для абсолютно різних представників космосу. Тому не дивно, що тут було людно.

За цим всім галасом та моїми гастрономічними фантазіями, що зовсім забула про головне правило станції: «Дивись по сторонах, бо хтось обов’язково летить швидше за світло». Раптовий удар у плече, і я полетіла прямісінько на підлогу, шкодуючи в польоті, що знаходжуся зараз не в зоні нульової гравітації. А от винуватець аварії навіть не призупинився!  Я тільки те й побачила, як його абсолютно біле волосся, випалене радіацією далеких зірок, майнуло за поворотом. 

— От же ж... космічний хам! — просичала я, намагаючись здінятися. — На якій нещасній планеті такі народжуються…? 

— На Оріоні, люба, — почувся хрипкий, але добрий голос міс Марли. Це була поважна кухарка з людського сектору, жінка неосяжних габаритів і ще неосяжнішої душі. Вона працювала в їдальні вже років двадцять і знала про кожного мешканця станції більше, ніж база даних служби безпеки. Тому вона вхопила мене під лікоть і з легкістю, якій позаздрив би підйомний кран, поставила на ноги. — Ви не забилися, Еверлін? Ці підбори — це ж справжнє знаряддя катувань, я завжди казала!

— Дякую, Марло. Я — ціла, — я обтрусила піджак, відчуваючи, як всередині палає від гніву. — В от цей чоловік, певно, зовсім пришиблений.  Хоч би подивився кого збив... Може там істота на атоми розібралася від його поштовху...

Марла простежила за моїм поглядом туди, де зник біловолосий чоловік, і зітхнула, витираючи руки об свій величезний фартух. Її губи ледь стиснулися, поки моя улюблена компроматорка збирала з пам'яті всю інформацію, яку вона хотіла мені розповісти про секрету.

— Це капітан «Титаніума», — почала було вона, допомагаючи мені дійти до найближчого столу. —  Не тримайте зла на хлопця, Еверлін. Він хороший, насправді.

— Хороший...?  — скептично підняла брову, натякаючи їй на ситуацію, яка відбулася на їх очах. Хороші люди не тікають в подібні моменти. Вони хоча б озираються, аби впевнитись, що не вбили часом нікого.

— Хоро-о-оший. Але в нього зараз на містку справжній бедлам, — зашепотіла Марла, нахиляючись до мене. — Кажуть, на «Титаніумі» екіпаж мало не повбивав один одного під час останньої подорожі. От вони й зупинились на Старлайті, щоб перепочити один від одного. Пробудуть тут деякий час.

— Як це мило з їхнього боку... — протягнула, розуміючи до чого веде Мала.

Космос — прекрасна штука. Коли ти в ньому перебуваєш не один, звичайно. Бо коли тобі доводиться миритися з десятком істот на борту місяцями — він перетворюється на в'язницю, з якої можна хіба що кинутися за борт. Тому час від часу всі екіпажі зупинялися на станціях, щоб повернути собі здоровий глузд. Й часто, їм наказували в примусовому порядку проходити курс в таких як я. Сподіваюся, вони потраплять не до мене. Бо судячи з нашої першої зустрічі, їх лікування буде схоже на биття головою об стіну. В прямому сенсі.

— Не звертай уваги, люба! — Марла засміялася, і її численні підборіддя весело затремтіли. — На Старлайті кожен другий — капітан, і кожен перший вважає себе центром галактики. Однією більше, однією менше — кому яка справа? Давай я краще,  наллю тобі справжнього земного чаю! Ну, майже земного... Принаймні, він не намагатиметься з тобою заговорити.

Міс Марлі Хайт хутко побігла за стійку та повернулася з їжею назад. Вона рідко впускала можливість розповісти мені найсвіжіші плітки й пожалітися на різних жителів космосу. Як людині в роках, їй важко було працювати з неземними формами життя. Тому вона займалася за кожного гуманоїда та вважала їх всіх за своїх дітей та внуків, яких варто наставляти на шлях істинний. Не рідко — тацею по голові, якщо ті дозволяли собі зайвого.

— Ви знаєте, — сказала я, коли Марла поставила переді мною чашку з чимось гарячим, дійсно схожим на чай. Тому я і наважилася поділитися з нею планами на вечір. — Я сьогодні обіцяла Гідеону допомогти зварити борщ. Справжній. За моїми спогадами.

— Борщ? — прошепотіла вона так, ніби я вимовила назву забороненого культу.  Її очі розширилися, а серветка у руці здригнулася. — Справжній? Червоний?

— Саме так, — щиро посміхнулася їй, знайшовши рідну душу. Хто б там що не казав, в Марла теж не дуже любила космічну їжу в тюбиках. Й вона теж сумувала за своїм домом та земною їжею.  — Ми збираємося перепрошити молекулярний принтер за моїми спогадами. Якщо пощастить, від друкуємо овочі і я навчу його готувати з них.

— Еверлін... Якщо ви це зробите... Якщо у вас вийде відтворити той самий запах... Ви станете святою цієї станції. Ви навіть не уявляєте, скільки людей тут мріють про щось подібне! — захоплено протягнула вона. — Ми всі тут — від того біловолосого хама Оріона до останнього техніка в реакторному відсіку — просто зграя бездомних дітей, які сумують за маминою кухнею.