Старий замок та піаніно

Еліна завжди мріяла про казки. Коли її родина успадкувала старовинний замок у Шотландії, вона була на сьомому небі від щастя. Замок був величезним, з високими вежами, гвинтовими сходами та безліччю кімнат, в яких, здавалося, час зупинився.
Але незабаром Еліна почала помічати дещо дивне. З маленьких, нічим не примітних дверей, захованих за важким гобеленом в одній з кімнат, щоночі лунали тихі, жалібні звуки. Вони були схожі на зітхання і шепіт. Батьки переконували її, що це просто старий будинок, але цікавість дівчинки зростала з кожним днем.
Одного разу Еліна вирішила набратися сміливості й відкрити ці двері. Вона тихенько повернула рипучий ключ, і двері прочинилися. За ними виявилася маленька, припорошена кімната, і в її центрі стояло старе, зламане піаніно. Звуки, які вона чула, були зовсім не примарним шепотом, а слабкими, немов задиханими, нотами, що їх видобував протяг, який проникав у кімнату.
Еліна обережно торкнулася клавіш. Піаніно було дуже старим, і деякі струни були порвані, а клавіші западали. Тоді Еліна зрозуміла, що їй потрібно не боятися, а допомогти. Вона вирішила, що зможе повернути цьому інструменту його колишній голос.
Кілька місяців Еліна та її батько, який виявився вмілим майстром, працювали над відновленням піаніно. Вони міняли струни, чистили механізми та налаштовували кожну клавішу. І ось, одного вечора, коли роботу було закінчено, Еліна сіла за інструмент. Під її пальцями зазвучала чудова, чиста мелодія. Звуки, які раніше лякали, перетворилися на дивовижну музику, що наповнювала весь замок.
Еліна зрозуміла, що страх часто народжується від незнання. Те, що здавалося їй страшним і таємничим, насправді було просто чимось зламаним, що потребувало допомоги й турботи. Її сміливість і доброта не тільки позбавили її страху, а й подарували нове життя старовинному інструменту. А замок, який колись був сповнений таємниць, тепер наповнився музикою і сміхом.