Ластівці та навколишнім селам загрожує тотальне перетворення.

Новина про термінове скликання депутатів блискавкою розлетілася по всій Ластівці та довколишніх селах. Усе б нічого, але порядок денний — зміна назви міста на «Жабине», а його околиць у «Болотне» — обурила народ, і багато хто потихеньку почав підтягуватися до будівлі міської адміністрації. Площа біля розлогих ялин уже трохи здригалася багатоголоссям, коли нахабний жаб з роздвоєним язиком назовні уважно вивчав своїх однопартійців — жалюгідних пуголовків у комбінезонах на дерев'яних кріслах місткої зали. 

— Ква-а-а! — задовольнявся Тисяча наявністю кворуму і крутив на всі боки своєю потворною головою. 

За кожним рухом небувалої істоти, наче зачаровані, стежили й депутати, але більшість вдавала, що нічого такого з їхнім керівником не сталося. 

— Ква-а-а! — вкотре простір зали вибухнув неприємним звуком. 

І пан Тисяча перейшов до справи: 

— Чудово, — на подив усіх знайомим голосом заговорив він. — Сьогодні доленосний день для Ластівки та прилеглих сіл! 

Слова навіть віддавали урочистістю. 

— Усе має перетворитися на комфортне житло для мене безцінного! 

Жаб підвівся зі свого крісла на чолі довгої зали та стрибнув на стіл президії, що належав тільки йому. 

— Звідси краще видно. 

Пан Тисяча кілька разів проквакав і під зростальний гамір на площі продовжив: 

— Усі клумби ми засадимо очеретами.

Між тим піймав він на лету жирну муху. 

— Так ось, — пролунав гучний ковток смачної здобичі, — засадимо очеретами, багном, болотним одуром, водоростями та ряскою. Буде розкішна флора для жаб. 

Більшості депутатів сподобалася пропозиція свого лідера, як і все інше до цього дня. 

— Шикарне бачення! 

Пуголовки повскакували зі своїх крісел. 

— Нумо голосувати. Кортить поліпшити життя земляків! — закричали вони. 

Меншість задумалася, не уявляючи собі місто в очеретах і якоїсь болотної одурі. 

— Я радий, радий! Ква-ква-ква! — задовольнявся підтримкою пан Тисяча, але це були не всі його новації. — Щоб вийшов комфортний жабник, доведеться Ластівку залити каналізаційним стоком. У моєму болоті має смердіти, як у туалеті. 

— Який ще туалет? Про що він? Чому каналізаційний стік? — здивувалася більшість, але за інерцією закричала: — Підтримаємо! Усе підтримаємо! Нумо голосувати! 

— Зачекайте… Хіба ж можна таке робити з містом? — не могла зрозуміти недосвідчена Марія, про що меле лідер партії. — Колеги, прокиньтеся! Не дуріть, це ж безглуздо! 

Депутатка почала за одяг смикати соратників поряд. 

— Саме так. Тільки придурок може таке вигадати, — впевнено підтримав дівчину дехто біля відкритого вікна, чим викликав у Тисячі гнів. 

Роздвоєний язик гігантського жаба миттю прилип до голови сміливця, а потім бідолаха злетів і вдарився об стіну. Більшість заплескала в долоні, меншість притихла. 

— Люди ходитимуть містом голі, — знов заквакав пан Тисяча. — Навіщо їм у болоті одяг? Колосальна економія для сімейного бюджету. 

— Так! Так! Економія! — прихвосні божевільного лідера, немов мед, ковтали його безглузді пропозиції. 

Лише меншість думала, як зупинити ідіота. 

— Ми не ходитимемо голі містом! — акуратно прорізався незадоволений вигук з гальорки. 

І історія з вдареним об стіну депутатом повторилася. 

— У магазинах продаватимуться тільки мухи, комарі, черв'яки та равлики. Решта мене не цікавить, — розігрівав убогість своїх мозкових звивин жаб. — Узимку зариватимемося в болото, щоб не змерзнути, а його в нас буде повно. Завтра ж почнемо завозити вантажівками. Усе передмістя перетвориться на непролазну трясовину. Крім Старого Марка, це село потрібне для видобування корисних копалин. Цінні метали та граніт дозволять мені розкрити потенціал. 

Більшість знову заплескала в долоні. А Марію за плечима колег охопили додаткові сумніви: 

— Але ж ми люди... Як нам зариватися в болото? Згинемо ж, помремо. 

— Не хочемо болота. Бажаємо все залишити, як є, — знайшовся ще один інакодумець. 

З вулиці почувся виразніший гул зрощеного до неймовірного натовпу: 

— Ні «Жабиному»! Жодних «Болотних»! Поводьтеся, як нормальні люди! 

— А я не людина, — раптом зізнався соратникам пан Тисяча, чим приголомшив усіх, хто не хотів помічати очевидного. — Перед вами новий Бог. Вклоніться або забирайтеся з мого жабника! 

Більшість зненацька принишкла. Меншість не знала, що робити. Тільки слизький жаб не переставав говорити: 

— Церква нам більше не потрібна. До біса дзвін, монастир та священників. Віднині всі поклонятимуться тільки мені! — на всю горлянку закричало земноводне, якого почув народ на вулиці. 

— Чуєте, чуєте? — зашушукалися мітингувальники. — Невже наш голова міської ради став безбожником? 

— Про що ви? — пролунала реакція. — Це ж та істота, яка пустувала в дзвіниці. Не забуду голосу.