Пан Тисяча остаточно втрачає ознаки людини.

За щасливих обставин пан Пройда перебував у будівлі міської ради, тому майже одразу після дзвінка секретарки з’явився на порозі свого начальника. 

— Оце ви красень! — здивувалася небагатослівна Галя новому вигляду причесаного старости. — І телефон придбали, і костюмчик нівроку. 

— А, — вдав із себе скромнягу хитрун, — мені родичі зробили щедрі подарунки. 

Він став викладати заздалегідь підготовлену байку. 

— Давно нічого не дарували й на тобі. Сказали, що хочуть надолужити недодану увагу, а я не став сперечатися. Мушу тепер носити, не припадати ж пилом. До речі, — жадібно озирнувся пан Пройда, — невже шеф знову хоче, щоб я відвіз комусь валізки? Бо я завжди — будь ласка! 

Чоловік виструнчився. 

— Поняття не маю, — відповіла секретарка. 

І схопивши зі столу заповнений бланк для розпоряджень, додала: 

— Ікрін Петрович створює муніципальний кар'єр з видобутку цінних металів, а директором призначить колишнього охоронця адміністрації. Він тут років десять тому працював, я згадала його обличчя. Ідемо, — поманила жінка за собою старосту. 

Вони зайшли до суміжного кабінету. 

— Ну, нарешті, — нетерпляче вихопив із рук секретарки бланк і казенну печатку господар кабінету. — Де вешталися цілих п’ять хвилин? Ми з паном Гаріком ледь не занудьгували. Благо людина зайняла мене розповідями про кар'єрну справу. Відразу видно — майстер! 

Ікрін Петрович окинув задоволеним поглядом власника ріденького чубика і додав: 

— Спрацюємося. 

— Вибачте, шефе. 

Секретарка знітилася. 

— Хіба це довго п’ять хвилин? — спідлоба запитала вона. 

— Вічність, Гале. Вічність, — забулькав слиною пуголовок і приготувався підписувати доленосне розпорядження. 

Та перш ніж ганебний вчинок відбувся, пролунала вказівка: 

— Пройдо, маєш провести пана Гаріка на місце майбутнього кар’єру. Як його директор, він хоче там оглянутися. Перш ніж я до вас приєднаюся, зробите кілька ямок, підготуєте динаміт до підриву. Вибух влаштуємо серед ночі, бо всі повинні подумати, що я подарував людям безплатний феєрверк. Усе має відбутися чітко. Не хочеться, щоб народ взявся за вила. Якщо вранці хтось поскаржиться на розкурочену ділянку, пообіцяємо знайти негідників. А коли все вже і так буде догори дриґом, сам Бог велів робити кар'єр. Саме так ми почнемо видобуток корисних копалин. Ну, як вам? Хіба не геніально? 

— Який ще динаміт? Навіщо? — налякано заворушив губами староста. 

А Галя обхопила долонями обличчя. 

— Геніально, краще й не вигадати! — вибухнув лестощами пан Гарік. 

— Чудово, — посміхнувся господар кабінету, а призначеного провідником підбадьорив: — Не бійся, старосто, директор майбутнього кар'єра — справжній професіонал. Знає, що робити з вибухівками. Чи не так? 

Він поглянув на людину з тканинним мішком біля ніг. 

— Ще б пак, — закотив очі без п'яти хвилин великий начальник. — Усе підготуємо і вас дочекаємося. 

«Шльоп!» — і казенна печатка залишила чорнильний слід на розгонистому підписі бездушного пуголовка. 

А потім сталося потворне диво: пальці ніг Ікріна Петровича миттєво позеленіли та, як дріжджове тісто, полізли з відкритих ділянок нових сандалів, поки ті не тріснули. 

— О, Господи! 

Чоловік спочатку розгубився, але потім зрадів метаморфозі та відчув, як його приталений комбінезон тріскається і ноги кривіють. Те, що відбувалося під столом, не було доступне поглядам решти людей у кабінеті, хоча тріскіт шкіряного взуття їх насторожив. 

— З вами все гаразд? — заметушився пан Гарік. 

— Шефе, ви якось трохи зеленієте, — здивувалася Галя. 

— Так, і руки беруться плямами… — зблід від небаченого староста. 

— Ха-ха-ха! Ха-ха-ха! — на весь кабінет істерично засміялася ще зовсім трохи людина. — Виявляється для повноти моїх надможливостей валізок було недостатньо. Інша річ — золото та граніт. Тільки вони здатні зробити мене жабом! 

У всіх на очах прощався пуголовок з колишньою оболонкою і продовжував говорити: 

— Ластівка та її прилеглі села отримають нового Бога. Гале, — жабиним ротом заплескав пан Тисяча, — негайно скликай термінову сесію. Клич усіх депутатів. Я повинен змінити це місто, усе має бути налаштоване під мене. А ви, хлопці, бігом на місце майбутніх розкопок. 

Він глянув лупатими очима на розгублених чоловіків. 

— Готуйте все та чекайте на мене, надвечір буду. Зробимо феєрверк, він засяє на честь мого чарівного перетворення!