Староста вводить в оману аграрного велетня.

Околиці Старого Марка були справді добряче переорані, і трактористи не припиняли знищувати незаймане полотно. Поспішаючи виконати завдання пана Тисячі, послужливий староста не жалкував свій старенький седанчик, що завзято стрибав по свіжій ріллі. Не менш як годину чоловік нишпорив усюди та ніяк не міг знайти аграрного гіганта, який особисто керував згубними процесами. 

— Ну, нарешті! 

Він таки побачив пропажу біля здоровецького джипа і став паркуватися неподалік. 

«Ти диви, якийсь піжон, — подумки позаздрив Пройда. — І не шкода туфель? Та й штани з теніскою явно недешеві. Пил стоїть, техніка смердить на всю округу, а йому хоч би хни». 

Чоловік з досадою подивився на свій простенький одяг і вийшов назовні. 

Насправді пронирливий староста вже встиг приглядітися до мільйонера, коли той красувався в селі, розпитував що до чого, вивчав обставини і явно задумував недобре. Після розкриття намірів бізнесмена, староста чітко вирішив нагрітися на ділі й термінове доручення шефа виявилося доречним. 

— Здрастуйте, шановний. 

Новоприбулий улесливо посміхнувся і за кроків двадцять до об'єкта своїх пошуків поніс йому простягнуту руку. 

— Мене звуть Олександр Пройда, я тутешній староста, — став перекрикувати він гуркітливі звуки польової техніки. — Ви просто чудовий господар, особисто контролюєте все. 

Чоловік забризкав підлабузництвом і, спотикаючись на грудках, продовжував наближатися до фермера. 

— Сто-о-оп! 

Аграрій подав сигнал рукою трактористам. 

— Сто-о-оп, кажу! — не заспокоївся він, поки над полем не встановилася тиша. — Вітаю! 

Відбулося рукостискання і настав гострий погляд статечного чоловіка. 

— Ах, так… 

Пройда, зачарований контактом з відомим товстосумом, схаменувся і заговорив: 

— Я у справах, — зайшов з далеку хитрун. — Розумієте, голова міської ради знайшов собі хобі. Кажуть, він тепер купається ночами в Південному Бузі, насолода ще та. 

Староста собакою стрепенувся. 

— Коротше, скажу вам по секрету, — зменшив тон ще той стратег, — Ікрін Петрович вдарився головою об човен і тепер поводиться вкрай дивно. 

Фермер лише кліпав очима, водночас не збираючись перебивати як-не-як представника влади, що розганявся. 

— От, наприклад, зранку, пан Тисяча вирішив видати божевільне розпорядження — заборонити знищення незайманих лугів біля Старого Марка. 

Він окреслив рукою простір навколо, чим негайно змусив аграрного гіганта розхвилюватися. 

— Як заборонити? — нахмурився чоловік. 

— Легко, — пролунала відповідь і відразу пояснення: — Кажу ж, людина вдарилася головою об човен. Дивина та й годі. 

Староста знизав плечима. 

— Тільки ви не хвилюйтеся, — нишком озирнувся він. — Це не проблема, у селі справжній господар я. 

Хитрун гордо тицьнув пальцем на себе. 

— Тому начхати на всякі заборони, земелька працюватиме. Поготів під керівництвом такого пана, як ви, — знову забризкав підлабузництвом пан Пройда. — Я про все подбаю, не варто хвилюватися. 

— А як же розпорядження? — трохи засумнівався фермер. 

— Ми його знищимо, — надійшла відповідь і староста додав: — Беручи до уваги колоритні оповіді місцевих, Ікрін Петрович не просто вдарився головою об човен, він лишився розуму. Переконаний, людина тут пам'ятає, тут — ні. 

Вигадник помацав дві різні частини своєї кмітливої голови. 

— А підтвердженням моїх слів слугує безглузде доручення — повернути вам чотири шкіряні валізки. 

— Значить, правда, що видав розпорядження про заборону знищення незайманих лугів… 

Аграрний гігант похмурнішав. 

— І чому тільки чотири? Я ж давав п'ять, — спантеличився він. 

— Невже? — показово здивувався староста. — А може, валізка загубилася? 

Чоловік почав вдавати дурня. 

— Я й не помітив. Однак усе можливо. 

Пан Пройда попрямував до машини та став з усіх боків оглядати її заздалегідь відчинені вікна. 

— Ну, звісно! 

Пройдисвіт плеснув себе долонею по лобі. 

— Вона просто випала. Погляньте, тут же усе переорано, навіть дороги. До речі, — змінив захисну тактику на раптовий напад староста, — навіщо ви знищили дороги? Розумію, вони були ґрунтові, та все ж були. А зараз яма на ямі — можна душу витрусити. Не кажу вже про якусь валізку. 

— Зовсім не якусь, — добряче занервував фермер. — Там була ціла купа грошей. 

— Правда? — театрально закотив очі Пройда. — Нічого собі новина! 

Він затоптався на місці. 

— Може, пан Тисяча не доклав п'яту? Він же вдарився об човен. Точно забувся! 

Чоловік вигадував на ходу.