Розділ 11

Джек провів Крісті в гостьову спальню, де й житиме вона два дні. Кімната була облаштована в приємних пастельно-коричневих тонах, хоч і була невеликою. Біля стіни стояло двоспальне ліжко, з боків дві тумбочки. Біля вікна стояв письмовий стіл, а навпроти ліжка біля стіни розташовувалася шафа.

- Досить мило,- вимовила дівчина, оглядаючи приміщення, а рудий з легкістю видихнув, ставлячи пакети з покупками біля бежевої шафи.

- Радий, що подобається, - він випростався, - До речі, другі двері ведуть до ванної, вона суміжна з моєю кімнатою, - закінчив хлопець, відчувши на собі руки подруги, і завмер. Крісті стояла притулившись щокою до спини Джека, вона дуже хотіла його обійняти й поцілувати.

- Спасибі, що допоміг сьогодні,- тихо промовила шатенка, насолоджуючись спокоєм. Джек розвернувся в обіймах, щоб бачити її очі, доторкнувся до щоки, погладжуючи світлу шкіру.

- Але мені не сподобалося, наскільки близько ти стояла до Ітана і де його притискала, - образився хлопець, навмисно відводячи погляд убік.

- Значить, ревнуєш? - Крісті з хитрим прищуром подивилася на нього, стримуючи посмішку, вона обхопила шию рудого, нахиляючи голову, щоб зазирнути в очі, - Знаєш, ти дуже милий, коли ревнуєш, - шатенка встала на навшпиньки та коротко чмокнула Джека в губи, посміхнувшись, - Ходімо, твої батьки на нас чекають.

Джек ледве зробив кілька кроків, він не підозрював наскільки розкутою буде дівчина після кількох поцілунків у губи. У голові в нього закралися сумніви, чи не бавиться з ним Крісті, він спостерігав, як дівчина бере папку і веде його за руку на перший поверх у вітальню, де вже були його батьки. На столику стояли чотири чашки з чаєм, тарілочка з домашнім печивом, а в каміні потріскували поліна. Хлопець прийшов до тями тільки тоді, коли побачив пильний погляд свого батька.

- Гадаю, варто пояснити мою зацікавленість вашою сім'єю, - усміхнулася шатенка, відкриваючи папку з документами, - Моє розслідування розпочалося торік у школі.

Рік тому

На подвір'ї школи було свіжо після короткого, але теплого осіннього дощу. Учні старшої школи розбилися на групки, обговорюючи літні канікули, романи та плітки. Три дівчини і двоє хлопців сиділи на виступі фонтану, насолоджуючись теплою погодою вересня, Нейтон обіймав Саманту зі спини, вдихаючи запах її волосся, зрідка цілував дівчину в щоку або мочку вуха. Вони зійшлися минулої зими через суперечку, але за підсумком стали парою. Крісті не була здивована, ймовірно суперечка була останньою краплею хлопця звернути увагу Саманти, і, зрозуміло, йому це вдалося. 

- Ну що готова до прослуховування? - запитала міс Тейт у Крісті, - Ти ж завжди хотіла виступити в шкільній постановці.

- Можна й так сказати,- скромно знизала плечима Сміт, не відриваючись від листка зі сценарієм. Мюзикл, який ставлять на благодійний вечір, вона любила слухати в театрі, захоплюючись співом акторів. Дівчині було кумедно усвідомлювати, що героїню звуть так само як і її саму - Крісті або Крістін.

- До речі,- Саманта підняла голову подруги за підборіддя, показуючи їй на рудого хлопця, який сидів з Елмо, обговорюючи щось,- Кажуть, що Джек гратиме другу головну чоловічу роль,- зашепотіла дівчина,- І дивись, як він на тебе поглядає.

- Боже, Сем, мені ніколи будувати стосунки,- відмахнулася Крісті й встала з місця, потягнувши за собою Еллі,- Ходімо ще раз порепетируємо,- через слова Саманти Крісті, зніяковіла, швидко пройшла повз хлопців, ховаючи погляд під ноги.

Жовтень

Двоє дівчат стояли перед свіжою могилою, дощ накрапав, перетворюючись на зливу. Крісті не помічала, що над нею Елмо тримає парасольку. Вона ридала, не могла повірити що подруги немає. Вони планували поїхати в заміський будинок Тейтів на осінні канікули, там провести Геловін, а тепер усе. Еллі стояла поруч, притримуючи свою подругу за плечі, брюнетка не була надто близькою з Самантою, але розуміла Крісті та її почуття. Міс Сміт витерла сльози хустинкою, яку дала Елеонора, намагаючись зрозуміти, як Саманта померла, або хто її вбив. На цій могилі Крісті Сміт присягнулася, що знайде вбивцю подруги, зі шкіри геть вилізе, але знайде і посадить до в'язниці.

За тиждень, підходячи до своєї нової шафки, яка випадково знаходилася біля Джека і Елмо, Крісті почула цікаву розмову з вбиральні.

- Ти впевнена, що доб'єшся його прихильності?

- Звісно, я зроблю все, щоб Джек повзав у мене в ногах, - жорстко відповіла дівчина, посміюючись. Крісті витріщила очі й відійшла від дверей вбиральні. Після уроків шатенка дочекалася коли всі підуть і підклала в потрібну шафку жучок для з'ясування обставин.

Наші дні

- І я дізналася з подальших розмов, що подружжя Мелросс готує аферу. Містере МакЛайт, ви ж зустрічалися з Трістаном, чи не так? Яким він був? - запитала міс Сміт, попиваючи свій чай. Ренат трохи задумався.

- Я б сказав неприємним типом, на вилиці був глибокий шрам,- чесно відповів чоловік явно напружуючись.

- Це був самозванець,- Крісті показала фотознімок Ітана з родиною,- Справжній Трістан помер, коли Ітану було дев'ять. Імовірно, Фелісіті розпорядилася поховати чоловіка під чужим ім'ям, у нашому випадку під ім'ям молодшого брата - Клеменса Мелросса, а сам Клеменс став Трістаном, - пояснила міс Сміт, показуючи другу світлину, - Учора я замислилася, що, можливо, моєї мами домагався вовсе зовсім і не Трістан, а Клеменс. Різниця між ними невелика, шрам так само є, за чутками він його отримав від Філіпа фон Нока, за переслідування його дружини.

У кімнаті повисло мовчання, Ренат не знав, що й думати, ця дівчинка дуже розумна, очевидно виховання Дрейка і події останніх років вплинули на її психіку. 

- Значить за підсумком, насправді Трістан помер під ім'ям Клеменса, а Клеменс прикидається Трістаном, заради наживи Фелісіті. Я правильно зрозумів? - підсумував Ренат, скуйовджуючи своє волосся, і сперся підборіддям на замок із рук.