Розділ 4

Біля свого автомобіля Крісті витерла губи серветкою, що здивувало Джека, він вважав, що навіть дівчата з групи підтримки будуть раді цілуватися зі спортсменом.

-Більше так не роби, інакше закопаю,- пригрозила міс Сміт, все ще відчуваючи на губах поцілунок, що й дратувало її. Крісті завжди була готова відповідати за свої слова та вчинки, тому ніколи не кидала слова на вітер.

- Однак ти розлютив Ітана, молодець, - випрямилася шатенка, поглядаючи на приятеля. 

- Він назвав тебе своєю нареченою.

- Не розумію, про що він, - чесно вимовила Крісті, спираючись на свою машину, - У мене є певні підозри з цього приводу, але, - вона подивилася з цілковитою серйозністю на Джека, - Я маю почути всю твою історію, починаючи з минулого року.

- Це складно пояснити двома словами,- незграбно посміхаючись, промовив хлопець, чухаючи потилицю. На щастя Джека їхню розмову перервав його старший брат, який викладав в університеті.

- І що ти влаштував? - грізно подивився на молодшого братика Філ, складаючи руки на рівні грудей. Філ МакЛайт був старший за свого брата на сім років і особливо серйозно підходив до справ, у яких брав участь, але так само завжди дбав і допомагав своїм молодшим братові й сестрі. Таким його запам'ятала Крісті дуже давно.

- Це моя провина, - заступилася за юнака міс Сміт і затулила того спиною, - Я пообіцяла допомогти повернути його репутацію, що, звісно ж, і в інтересах вашої сім'ї, - доволі серйозно промовила дівчина, дивлячись то на Джека, то на Філа. Чоловік здався, опускаючи руки.

- Добре, але тільки цього разу я не доповідатиму директору,- сказав рудоволосий, потираючи лоб кісточками пальців,- До речі, Джеку, скажи батькам, що я сьогодні не прийду на вечерю. Джейн у пологовому будинку,- доповнив Філ і з усмішкою пішов далі, прямуючи до головного корпусу. Джек кілька секунд стояв у ступорі, а потім мимоволі м'яко посміхнувся.

- Поїхали, вже, - вимовила Крісті, розвертаючись до хлопця, той стояв у повному розчуленні, що стане дядьком. А коли побачив, що Крісті витріщається на нього, зніяковів, відводячи погляд куди завгодно.

- Сподіваюся, ти нічого не розповіси.

- Сідай, уже, - промовила дівчина, щипаючи його за бік, - Ключі то в тебе, - пригадавши, як клала їх у задню кишеню, так само зніяковіла і попрямувала до переднього пасажирського сидіння. Джек хмикнув, дістав ключі і за деякий час вони рушили в дорогу. 

Крісті сиділа попереду і строчила Еллі повідомлення, переказуючи події, що сталися у дворику, чим зацікавила не тільки подругу, а й Елмо, з яким міс Дейвіс їхала додому. Хлопець тим часом з'їхав на основне шосе, намагаючись не відволікатися на дівчину та сконцентруватися на дорозі й музиці, що грала з динаміків магнітоли.

 Міс Сміт уже відклала мобільник у рюкзак і трохи розслабилася, намагаючись забути, як чіпала дупу хлопця, і знову залилася рум'янцем.

- Або ти згадуєш те, що сталося, або фантазуєш делікатні сцени, - не зміг стриматися МакЛайт, на що отримав ляпас по плечу.

- Дурень,- сказала Крісті сердито відвертаючись від приятеля, а потім відчула зупинку і глянула на лобове скло. Вони потрапили в затор.

- Чудово,- так само насуплено сказала Крісті, а мимохідь глянувши на супутника вирішила пом'якшити. 

- Дякую, що заступилася за мене перед братом, - вимовив Джек після тривалого мовчання і незабаром зітхнув, розслабляючись на сидінні, - Якщо про цей інцидент дізнається батько, буду під домашнім арештом.

- Він дуже суворий із тобою? - запитала шатенка все ж таки розвертаючись до хлопця, щоб бачити його обличчя й читати емоції.

- Після скандалу, так, - відповів він і теж повернувся до супутниці, - Але поки що він нічого не каже бабусі, за що я маю бути вдячним, - посміхаючись, говорив він про своїх родичів, а дівчині це здалося дуже навіть милим, -Ти не подумай, я просто не хочу завдавати бабусі клопоту, - замахав руками він.

- Ти її дуже любиш,- підсумувала Крісті, відвівши погляд. Вона могла тільки позаздрити Джеку, в його сім'ї немає ворожнечі, і вона не така велика, як її власна. Позаду автомобіля почулися гудки клаксона, і нарешті Джек звернув на потрібний поворот, де починалися будинки заможних мешканців мегаполісу. Під супровід пісень Еріка Клептона вони доїхали до місця призначення, Джек сподівався, що Крісті буде не проти поспілкуватися в нього вдома, попиваючи чай і пригостившись обідом їхнього прекрасного кухаря. Ворота невеликого маєтку автоматично відчинилися, і Джек направив авто прямо у двір, зупиняючи перед будинком. 

Вийшовши зі своєї машини, Крісті з радістю озирнулася. До будинку вела доріжка вимощена з плитки, по периметру росли кущі лаванди, надаючи чудового аромату подвір'ю. Перед будинком росли фруктові дерева: кілька яблунь, груш, персиків і абрикос, і подекуди виднілися акуратні кущі чайної троянди. 

Джек підійшов до своєї гості, віддаючи ключі від машини, не наважуючись дивитися їй у вічі, побоюючись отримати ляпас або щипок у бік.

- Давно я тут не була,- зі збентеженою посмішкою прийняла вона свої ключі й відвернулася.

- Хоч не проти, і на тому спасибі,- з полегшенням пробурмотів МакЛайт, але Крісті все ж таки почула його,- Ходімо в дім, гадаю, мама буде рада тебе бачити.

Крісті охоче прийняла його руку, і хлопець повів її до дверей. На порозі їх зустрічав дворецький, чоловік був вдягнений у строгий костюм і прекрасно виконував свою роль понад п'ятнадцять років. Джек провів дівчину в хол і відпустив її руку.

- Ваш батько вдома, - промовив чоловік на вухо хлопцю, явно попереджаючи про поганий настрій свого пана.

- Це Крісті, донька покійної графині Клеркської,- так само тихо сказав Джек, поглядаючи на заспокоєну дівчину. Крісті дивилася на люстру, потім перевела погляд на портрет господарів будинку, що висів між двома вікнами над сходами. Дівчина відчула аромат квітів, що долинав із сусідньої кімнати, а потім звернула свою увагу на елегантну жінку, яка спускалася. Джек так само підійшов до своєї гості й тихо став поруч, сподіваючись, що нічого поганого не станеться.