Розділ 3

Кабінет містера Райкла був облаштований у темних коричневих відтінках, немов кабінет приватного детектива, який розслідує нерозкриті справи. У кутку біля вікна стояв стіл із різною документацією, на стіні висіла коркова дошка з різними нотатками. Позаду столу біля сейфа стояв потертий шкіряний диван для відвідувачів. Крісті це нагадало кабінет її батька вдома і вона непомітно посміхнулася, проте ця легка посмішка не сховалася від Аарона.

- Скажіть, міс Сміт, як довго ви займаєтеся розслідуванням про міс Тейт? - поставив запитання чоловік, поставивши свій дипломат на стіл.

- Через кілька місяців після вбивства Саманти,- Крісті дивилася на Аарона уважно і вирішила поставити зустрічне запитання,- Чому Ви вирішили спробувати розслідувати ці дві справи? Зрозуміло було цікаво слухати безглузді версії вбивств. Але все ж таки чому?

Аарон Райкл зітхнув, він прекрасно розумів, що від запитання саме цієї дівчини не втекти, знаючи, що вона свого доб'ється, вже такий у міс Сміт характер. 

- Зрозуміло, тут я працюю від ЮАК, - чоловік повернувся до Крісті, схрестивши руки на грудях, - І було цікаво почути версії студентів, які не знають про ці дві події. То що ти дізналася про Саманту?

Міс Сміт дістала з рюкзака свій блокнот із нотатками і папку зі справою, розгортаючи на найбільш потрібній інформації, і поклала на невеличкий столик біля дивана, попутно сідаючи на м'яке сидіння.

- Я не розповідала про це батькові, - вимовила Крісті, дивлячись на фотографію своєї подруги, - А детектив Шоу повний придурок, - Аарон сховав свій сміх у долоню і сів поруч із Крісті і також витріщився в записи, - Ви чули на занятті, що я дізналася. Пітер хворів на епілепсію третього типу, браслет і сумку знайшли в будинку в ймовірного вбивці, на якого навів анонімний дзвінок, - міс Сміт перебрала і показала містеру Райклу збільшені фотографії двох предметів із місця події та будинку вбивці, - Речі Саманти, сумка та сама. Я думаю, що подружжя Тейт хотіло покрити Пітера через його хворобу, але свідчення за штраф вказує, що Саманта приїхала додому на дві години пізніше за офіційно зазначений час смерті, - замовкла міс Сміт, підперши підборіддя долонями.

- Коли закінчувалося тренування з футболу? - запитав містер Райкл, уважно вдивляючись у дані, які надала дівчина.

- О шостій годині. Камера зафіксувала перевищення швидкості о пів на шосту вечора. Пітеру потрібен був час, щоб доїхати додому, а офіційний час смерті о третій годині дня, - автоматично вимовила Крісті, не глянувши на папери, цю інформацію вона пам'ятала напам'ять, - Того дня Саманта не прийшла до школи на репетицію, і колись вона мені говорила, що приховує важливий секрет від своїх батьків, - сказала Крісті, взявши до рук світлину, на якій було зображено її, Саманту, Нейтона і Пітера. З Пітером Крісті дружила і не розглядала його як потенційного хлопця, просто приємно проводила час разом із ним.

-А що стосовно Нейта? - поцікавився чоловік, помітивши мінливість настрою дівчини.

- Алібі в нього є. Того тижня він був у бабусі,- відповіла міс Сміт і відклала фотографію,- А вбивство Саманти перетворило його на стан амеби.

Аарон уважно слухав студентку, він більше слухав, ніж говорив, таким він уже був поліцейським і до його доводів завжди прислухалися колеги. 

- Гаразд, тепер у мене є над чим міркувати,- втомлено вимовив чоловік, піднімаючись із дивана. Він підійшов до столу, відкрив шухляду і дістав звідти пляшку коньяку.

-Вас можуть за це звільнити,- сказала міс Сміт суворо глянувши на дорослого чоловіка, але робити спробу відмовити від випивки не стала.

- Здебільшого я тут завдяки ЮАК, до того ж хто захоче тут ще працювати,- промовив блондин, прикриваючи очі і насолоджуючись випивкою.

- Дякую, що вислухали мене,- промовила дівчина, складаючи блокнот і деякі свої аркуші до рюкзака, а потім підійшла до виходу й поглянула на Аарона,- Мені шкода, що Вас звільнили. Ви і містер Спаркс були хорошими напарниками для тата.

Крісті вийшла з кабінету, відчуваючи себе зайвою, з одного боку, вона була рада поділитися інформацією з людиною, яка була однією з тих, хто вів справу, але з іншого...

«Чи не відгукнеться мені це в майбутньому?» - поставила самій собі запитання, повернувши голову дівчина помітила шматок паперу на парті, де сиділа Кейті. Подолавши кабінет Крісті взяла клаптик до рук, читаючи:

«Затримай МакЛайта. Зробимо з нього козла»

Крісті насупилася і поквапилася покинути кабінет, щоб знайти Джека та Елмо про всяк випадок. Міс Сміт йшла коридором, шукаючи серед невеличкого натовпу руду шевелюру, а заразом і Кейті, яка вочевидь мала чекати на хлопця десь неподалік. Крісті зупинилася біля невеликих дверцят, вишукуючи номер Джека в мобільнику, поки не почула тихий голос.

Після того як Крісті пішла розмовляти з викладачем, Джек помітив на собі погляди, які поглинали його. Повернувши голову вліво, хлопець побачив групу дівчат, яка наближалася до нього. Він швидко зібрав решту речей і вийшов з аудиторії, рудий швидко йшов, поки не помітив комірчину для прибирання і сховався в ній. Джек дістав мобільний і написав Елмо, щоб той його не чекав і їхав додому. За всім, що відбувається, він стежив через щілину, повз дверцята пройшли ті самі дівчата, потім біля дверцят зупинилася парочка, яка почала цілуватися. МакЛайту було досить ніяково стояти і слухати, що зробить зі своєю супутницею хлопець вночі, на щастя, ніхто не бачив його почервонілого обличчя, і останньою людиною, хто підійшов досить близько до дверей, була міс Сміт. Джек одразу впізнав її профіль обличчя і несвідомо задивився на прикушену нижню губу дівчини.

- Пс... Крісті,- голосно пошепки сказав Джек з-за дверей, бачачи здивований вираз обличчя шатенки,- Я тут за дверима.

- Я сподіваюся, ти не зачинений? - поцікавилася вона, вдаючи, що розмовляє телефоном, і намагалася непомітно для оточуючих зайти в комірчину. Зробивши нехитрий трюк, Крісті невдоволено глянула на хлопця, від чого в нього пробігли сироти по спині.