Стара кобила Зірочка і космічні відкриття

  Стара кобила Зірочка ніколи не сиділа без діла. Минулого тижня вона вивчала біохімію, перед тим — фізіологію, а тепер, прокинувшись одного ясного ранку, вирішила:

> — Досить жувати сіно без користі! Час розібратися, чому Сонце світить саме мені в лоб!

Вона поставила перед собою відро з водою, подивилась у відображення й урочисто заявила:

> — Починаю курс "Астрономія для кобил середнього віку".

Розділ 1. Сонце

Перше питання, що її турбувало, — чому Сонце таке велике.
— Якщо воно вісить у небі, то хто його прив’язав? — розмірковувала Зірочка.
Кіт Барсик, який саме грівся біля неї, ліниво відповів:
— Ніхто не прив’язував, воно просто там крутиться.
— Ага! — підхопила кобила. — Значить, у нього безпровідна система підвішування. Сучасні технології!

Вона навіть записала у зошит:

> Сонце — це величезна лампа, яку Всесвіт забув вимкнути.

Розділ 2. Планети

Зірочка вирішила запам’ятати всі планети. Для цього придумала мнемонічну фразу:

> “Моя Венера Землю Марсом Юпітером Сатурном Ураном Нептунить.”

Вийшло трохи дивно, але їй сподобалось.
Вона навіть склала короткий опис:

Меркурій — напевно, найменший, бо звучить, як щось, чим мажуть копита.

Венера — гарна, але капризна, бо блищить, наче лакована морква.

Земля — знайома адреса, хоча й не дуже чиста.

Марс — планета, де, за чутками, ростуть червоні буряки.

Юпітер — найбільший, схожий на величезну круглу діжку.

Сатурн — з обручами, ніби пройшов тренування з хулахупом.

Уран — ну, тут Зірочка почервоніла, але швидко проскочила далі.

Нептун — морська планета, можливо, з рибами, які говорять “буль”.

Розділ 3. Місяць і Зірочки (інші, не вона)

Коли Зірочка дійшла до теми Місяця, вона образилась.
— Як це так — “зорі” світять, а про Зірочку ніхто не згадав у підручнику?!
Вона навіть написала листа в обсерваторію:

> “Прошу внести мене до офіційного списку небесних тіл. Бо я теж світю — принаймні, коли мене гарно почистять.”

На лист їй не відповіли, але це не зупинило дослідницю.
Вночі вона дивилася на небо й міркувала, чи не можна туди поїхати.
— Якщо ракети літають, то, може, й я зможу, якщо причепити до хвоста пару повітряних кульок?

Розділ 4. Експерименти

Для серйозності вона вирішила провести “астрономічні досліди”.

Взяла лупу й спробувала сфокусувати сонячне світло на купці сіна.

Сіно загорілося.

Висновок: “Сонячна енергія — потужна річ, але краще не експериментувати біля стайні.”

Далі вона вимірювала “силу тяжіння” — намагалася підняти відро з водою.
Коли не вдалося, зробила висновок:

> “Гравітація — це хитра штука, яка завжди тягне саме тебе, коли ти не хочеш.”

Розділ 5. Висновки

Після трьох днів вивчення Зірочка оформила результати:

> Короткий звіт з астрономії

1. Сонце гріє, бо без нього холодно.

2. Планети крутяться, бо їм нудно стояти.

3. Місяць заздрить Сонцю, тому виходить тільки вночі.

4. Земля — найзручніше місце для копиць сіна.

5. Я, Зірочка, — офіційно небесне тіло локального значення.

---

Увечері вона подивилася на зоряне небо й задоволено хмикнула:

> — Все, можна відпочивати. Космос — складна штука, але я впоралась.

І тільки Барсик тихо буркнув:

> — Якщо ти ще й на Марс полетиш, то я від гріха сховаю котячий корм.