25 (2)

Ближче до обіду, після всіх настанов, умовлянь нікуди не звертати і ні в що не вплутуватися, і відвертих погроз, якщо таки вв'яжуться, з'ясувалося, що крім коней і звичної вже компанії, Льєну в навантаження дають того зарослого бородою мужика. Навіщо, ніхто до ладу пояснити не побажав. Сказали лише, що він мріє ознайомитися з реаліями місцевої освіти і його вирішили послати до найближчої школи.

— Ага, вирішили, що подивиться, злякається і випарується туди, звідки з'явився, — зробив висновок Ленц, і на диво його ніхто не поправляв.

Вигляд у чоловіка був смиканий і незадоволений. Коли він уже сідав на коня, свердлячи Льєна неласкавим поглядом, до нього підійшов той дізнавач, який приїхав з «камінцем правди» і нагадав, що якийсь маячок потрібен лише для загального спокою. А потім ще й висловив сподівання, що такій розумній людині він допоможе не наробити дурниць, не загубитися в лісі та випадково не втратити супутників. Чим цей нещасний заслужив на таку пильну увагу, ніхто так і не зрозумів. Але Томія стала похмурою-похмурою, а Ваня, несподівано для всіх, зробив висновок, що ця темна особистість, мабуть, вміє набагато більше, ніж намагалася показати. Ось її і помітили, щоб у самий невідповідний момент не спливла в найнесподіванішому місці.

За свої висновки Ваня отримав ще незадоволеніший погляд, ніж до цього Льєн за своє верховенство, але його це пройняло не більше, ніж Ленца погрози викладачів.

Проводити компанію більше ніхто так і не вийшов. Навіть декількох слів не сказали насамкінець.

— Мабуть, вони в нас вірять, — зворушився Ленц, і компанія вирушила до Другої Школи П'ятилисника.

І їхала без будь-яких пригод цілих два дні. Пригоди відстали, як Ванині їжаки, і наздоженуть пізніше, чи влаштовували десь засідку на мандрівників, але поки що вони нікого не чіпали. Студенти через це навіть занудьгували, їм не було чим зайнятися. Ось Весяна, наприклад, турбувалася про ребра і рану приборкувача їжаків і ведмедів набагато більше, ніж він сам, і нудьгувати їй не було коли. Ваня, у свою чергу, намагався відігнати початківицю лікарку від своїх ребер вульгарними анекдотами, перев'язку довіряв тільки Льєну, а мазав рану цілющою маззю сам. Загалом йому теж було чим зайнятися. Томія і зарослий бородою мужик похмуро мовчали, обдаровували один одного підозрілими поглядами і теж, мабуть, не нудьгували. А студентам зайнятися не було чим. Льєн, правда, спробував зайняти їх написанням звітів, але прочитавши написане на першому ж привалі, коротко вилаявся і сказав, що за це дізнавачі точно всіх закриють у підвалі під палацом. З чим і відчепився до кращих часів, і письмового дозволу писати у звітах про любителів плащів та цнотливих дівчат.

На третій день Шелест не виніс видовища Томії, що похмуро їла курячу ногу, підійшов до дівчини і запитав, чим їй не подобається несподіваний супутник? Відбувалася справа в придорожньому шинку, біля воріт якого дорога роздвоювалася, одна частина далі вела до ланцюжка сіл, а потім і містечка, а друга нарешті упиралася в тракт, до якого вони, за розрахунками, мали доїхати ще вчора, але чомусь не доїхали. Шинок був такий собі. Розрахований на мандрівників, які вирішили перечекати в ньому денну спеку або, у крайньому випадку, заночувати на сіновалі. Набагато частіше у ньому пили мужики із сіл, ніж, власне, мандрівники. Так що ні вибору у їжі та питві, ні якихось особливих зручностей та прикрас у ньому не було. Зате в ньому незнищенно пахло часником, через в'язанки, для чогось розвішані по кутках.

— Від вампірів захищаються, — вагомо сказав Ваня, побачивши цей часник, а потім розповів дику історію про кровопивців у плащах із червоним підбоєм, які люблять спокушати молоденьких цнотливих дівчат.

Весяна на нього за цих кровопивців образилася, але іншого пояснення часнику чомусь навіть хазяїн не знайшов. Розвішувала його теща, що нині поїхала до родичів. І навіщо вона це робила, сварлива баба розповісти чомусь не захотіла.

— Мабуть, у Ваніних кровопивців незвичайні смаки, — сказав Ленц. — Чиїсь тещі їм миліші за гарних дівчат.

Весяна образилася ще й на нього.

Отак і вийшло, що дівчата сіли обідати за окремий стіл. Зарослий бородою мужик забився в кут, даючи зрозуміти, що ні з ким розмовляти не хоче, і до нього навіть подавальниця досить довго не підходила. Мабуть злякалася виразу обличчя і загальної схожості з лісовим розбійником. А хлопці сіли за стіл, що стояв практично у центрі приміщення. А потім усі дружно спостерігали один за одним і загадково мовчали. І першим не витримав Шелест, впевнений, що Томія не вирішила образитися на Ваню за компанію з подругою, що вся річ у мовчазному супутнику, котрий навіть познайомитись не побажав.

Томія, у відповідь на поставлене запитання обдарувала студента таким поглядом, ніби він запропонував убити шкапу, за якою довелося завернути в залишене заради порятунку Перчика місто, а потім ще й стежити, щоб не відстала від більш жвавих коней. Томії ця коняка чимось дуже подобалася.

Відповідати на запитання про чоловіка дівчина не стала. А Шелеста воно тільки заохотило. І він, гадки не маючи, чим насправді непроханий супутник так не подобається Томії, нахилився над столом, заглянув в обличчя дівчині і похмуро прошепотів:

— Краще одразу все з'ясувати і хоча б знати, до чого готуватись.

Томія чомусь шарахнулася, схопила чашку з чаєм і плеснула її порадникові в обличчя. А потім ще й обізвала, тихо й шипляче, але такими словами, що Весяна почервоніла та поспішила сховати обличчя за своєю чашкою. І заявила, що це не його справа. Після чого знову стала їсти курячу ногу.

— Дурна, — висловився про цю виставу Шелест, стримався від плювка на середину столу і пішов до хлопців.

— Мабуть, у них ті самі дні, в обох, — глибокодумно висловився Іван, але пояснювати, що за дні чомусь не став.

А ввечері, коли компанія доїхала до невеликого села і навіть зуміла напроситися на нічліг до балакучого старости, Томія все-таки до чогось додумалася, підійшла до Шелеста, попросила у нього вибачення і заявила, що їй життєво необхідно з ним поговорити, наодинці. Після чого схопила за руку і практично потягла за собою до старої яблуні, що загадково стирчала біля скошеного паркану, і лякала перехожих великою кількістю сухих гілок, дупел і шпаків, що живуть у цих дуплах.