Інтерлюдія. Листи

Головному дізнавачу міста Мишине.

Терміново!

Шановна старша людина, пише вам староста села Тихе Болото. Так, того самого села, через яке ви проїжджали недавно і сильно лаялися за те, що обережну табличку для магів не підфарбовуємо. Тепер ми її підфарбовуємо, хоч магів більше не ображаємо.

І навіть відьом не кривдимо. В нас самих відьом повне село. Кожна друга баба – відьма. Тільки ховається. Точно вам кажу. Прислали б ви до нас комісій із дізнавачів, щоб живо їх на чисту воду повивели, а то зарази, маскуються, життя мужикам не дають. То привороти роблять: бідолашного бортника так на початку першого літнього місяця напоїли, що він з дерева впав невдало і тепер на ліве око косить. А дівки все одно бігають, то пиріжків принесуть, то настоянки на ягодах, а то й виготовленої на травах. І все з приворотами. Точно вам говорю. Особливо те, що на травах. Отак приворожать, затягнуть на сіновал, а потім ходять до мене, скаржаться, щоб бортник одружився вимагають. А я ж не можу змусити його одружитися з усіма. Зробіть із ними щось. Або неодружених хлопців до нас надішліть, а то ж зведуть з розуму нам бортника.

Але я пишу вам не через це, а тому, що їжаки у нас стали гіршими за дівчат безмужніх. Ось раніше були їжаки, як їжаки, бігали з тупотом, у клубки згорталися і нікого не чіпали. А тепер, дорога людина, говорити вони почали, а деякі ще й позеленіли, як ті какуси, які в тепличці у короля ростуть. А коли вип'ють, то життя від них взагалі нема, вони співати починають. Жалібно так. Про те, що в далекій спекотній країні, де какуси під небом ростуть, дозволені гареми. І там би нашого бортника жваво одружили. Відразу на всіх дівках.

Ось дівки їжакам і наливають, цікаво їм.

Так що ви надішліть нам неодружених хлопців, та хоч би цих, воїнів горластих у чарівних обладунках. А то в нас неодружених мужиків взагалі не залишилося, одні дівки народжуються, немов прокляв хтось. Бортника шкода. Він уже навіть утекти намагався, та тільки їжаки його назад пригнали. Лютують у нас їжаки, порятунку від них нема. А маги до нас не їздять. Через табличку. А ми їх більше не кривдимо, чесно-чесно.

Надішліть нам магів, може, хоч вони їжаків окоротять.

Бажано молодих та неодружених.

А недавно трапилася в нас така історія. У нас – це у двох приболотних селах. У нашому Тихому Болоті та їхньому Старому Болоті. У нас же хоч і кожна друга баба відьма, але в лікарських травах вони зовсім не розуміються. Дурні, тому що. А в Старому Болоті мешкає травниця, хороша, може, тому там і хлопці народжуватись не перестали. Щоправда, їхні дівки нашим морди б'ють і за волосся тягають, тож заміж їх туди віддати не вийде. А ці дурнепи навіть приворожити нікого не пробують, бортника їм усім подавай. Дурні, тому що. Ще ці їжаки з какусами та гаремами.

Може, ви надішлете в магічну раду прохання від нашого імені на відміну обережної таблички? А то їжаки нас зовсім зведуть, особливо бортника.

Так ось, трапилася через цих їжаків така неприємна історія. Не в нас, у сусідів, у Старому Болоті. У них там є хороша травниця. А нещодавно вона знайшла в болотах дівку безпам'ятну, брудну всю, у штанах. Чи то магичка прибита саморобною блискавкою, чи то дурепа якась новомодна. Кажуть, у містах зараз багато дівок у штанах ходять, може, й наша звідти. Просто вона не пам'ятає себе і навіщо одягла штани — не знає. Добре хоч не відьма і привороти не варить. У учениці її травниця взяла.

А дівка та гарна, та й говорити незабаром стала добре, хоч спочатку її взагалі ніхто крім травниці зрозуміти не міг. І не пам'ятає себе. Сирота, отже. І ось вирішив на цій сироті староста Старих Боліт одружитися. Вона красуня, він удівець, чим не родина? Ну, дівка не дуже й сперечалася, розумна, бо, на відміну від наших дуреп. Ось і вирішили зіграти весілля ближче до середини літа. І все було б добре, якби не ці прокляті їжаки.

Не знаю, звідки вони про весілля провідали, але з лісу поперли прямо ковдрою, тільки колючою. Ще й хлопців вигнали перед собою. Ні, щоб у наше село їх вигнати, то вони туди, куди не треба було. Їжаки.

Ось пруть ці їжаки суцільною ковдрою, і сірі пруть, і зелені. Попереду хлопці біжать, один щось про гриби бурмоче, злякався, мабуть. А там весілля. Наречена красива, що твоя картинка, аж один з хлопців як її побачив, так і завмер, і ковдрі їжаків довелося його обтікати. І вся ця гидота колюча стікається в Міхів двір, це староста тамтешній. Прямо туди, де стоять весільні столи. А потім ще й співати починає, про те, що заморив старий гад п'ять сиріт, а тепер за шосту взявся.

А Міха прямо плямами весь пішов. П'ять дружин у нього було, на нього наклеп зводять. Сидить і ротом як сом плямкає, а сказати нічого не може.

А потім схаменувся і давай на їжаків лаятися. Виганяє їх, значить, а вони не йдуть, ще й колючки стовбичать. Дурні бо, хоч і розмовляють. Куди їм зрозуміти, що їх женуть?

І якось так сталося, що всі за їжаками почали ганяти. Частину абияк вигнали, а інша частина тим часом у винній бочці дірку проколупала і напилася. І співати почала, тільки не про гареми, а про те, що весілля ми неправильно святкуємо. І наречену кудись вони поділи. Точно вони. Її потім навіть ті хлопці шукали, яких їжаки з лісу вигнали. Не знайшли, хоч і магами були. Неодруженими. Шкода, що до нашого села не зайшли через табличку прокляту. Дівчата потім так плакали. Надішліть ви їм хлопців. Та хоч каторжників надішліть, вони і їм будуть раді, головне, щоб їжаки зі своїми піснями не втрутилися. А каторжани що, їх не шкода, бортника шкода.

Так от, не знайшли магіки нашу наречену, зате якісь гриби знайшли і дуже раділи. І є в мене підозра, що їжаки через ці гриби дуріють і співають. А може, і відьми у нас через одну тому. А де ті гриби знаходяться, спитати я не встиг, бо трапилася інша катавасія.

Отже, сидів Міха за весільним столом, уже сам, без нареченої. З горя навіть їжака перед собою на стіл поставив і налив йому в тарілочку трав’ної настойки. А їжак, худоба невдячна, настоянку випив і мовить тонким дівочим голосом. Каже, гад ти неотесаний, заморив дружин роботою непідйомною і тяжкими тумаками, а все тому, що захисту у них не було. Сироти ж. А за це тепер, каже, ти будеш покараний. І як підстрибнув на столі, як роздувся, і прямо перед Михою з'явилося сім баб. Неживих тільки, а примарних. І давай вони йому виїдати плеш за те, що неправильно їх доньок тримав. А їжаки ходять слідом і про жіночу невлаштованість міркують. Мовляв, не вистачає цій невлаштованості лише гаремів. От як з'являться, як король дозволить, то одразу жінкам жити стане добре. Одна готуватиме, друга пратиме, третя діточок народжуватиме, четверта чоловікові плеш проїдатиме. І жодній нудно не буде.