розділ 9

Весілля, весілля, весілля!

Першою ознакою будь-якого весілля є ідіотські звичаї. Ось приїжджаєш кудись, бачиш, що відбувається якийсь ідіотизм, значить треба озирнутися і знайти поглядом нещасну наречену з перекошеним усмішкою обличчям, змушену все це терпіти.

Томія своїм терпінням навіть захоплюватись почала. З боку цей ідіотизм напевно виглядав смішно, але їй зараз дуже хотілося відкусити комусь голову. А можна навіть не одному.

Розбудили її рано-вранці, ще навіть тямущого світанку не було, так, світлішала на небі смужка, та й ту заважав роздивитися туман. Враховуючи, що повернулася з лісу Томія зовсім недавно — вона організовувала свою втечу і заздалегідь приховала сумку з припасами, одягом та іншими потрібними речами — то пробудження в таку рань було зовсім недоречним. А вона ще й записки для Латьяли не написала. Придумала, нарешті, де її залишити, як замаскувати, щоб ніхто зайвий не побачив, та й сама травниця надто рано не знайшла… і заснула.

Тітки, що розбудили Томію, приперли з собою довгу сорочку з небіленого льону, нап'яли її на наречену, що кліпала сонними очима. На голову наділи вінок з польових трав, свіженький, у росі. А потім схопили дівчину за руки і потягли кудись.

Не встигла Томія схаменутися і хоча б збагнути, що відбувається, як тужливим хором заспівали дівки, що стояли за хвірткою. Нареченій, що тільки-но встигла зрозуміти, що це початок ритуалу, всучили ланцюг, звідкись притягли торішній сніп, погризений мишами, поклали цю гидоту на покривало все з того ж льону, і велілі вибити зерно.

Втім, ця традиція Томії навіть сподобалася. Вона так яскраво уявила на місці снопа старого павука, що тільки солома полетіла, а дівки на якийсь час забули співати. Зате тітки-будильники її похвалили, а одна ще й порадила запастися важкою сковородою або хоча б качалкою. І тоді буде дурню Міхі радість на старість. Пізнає він складність буття і що таке сильна жінка.

Томія ввічливо подякувала за пораду.

Міхі ніхто так і не розповів про розправу над снопом, а то він, дізнавшись, як бідолашна сирітка хвацько орудує ланцюгом, міг би задуматися про відміну весілля. Отже, і вина з пивом селу не виставить, не кажучи вже про решту частування.

Після снопу Томії вручили чай, що пахнув медом і м'ятою, і на деякий час дали спокій. Нібито, щоб вона з дівоцтвом своїм попрощалася, з яким прощатися слід було чомусь наодинці.

Дівчина, наплювавши на дівочість, витратила цей час із більшою користю. Написала записку і сховала її так, щоб Латьяла знайшла через три дні. Випила тонізуючого зілля власного виробництва. Помила голову, бо після вінка волосся почало смердіти гноєм. Запевнила бортника, котрий шкрябався у вікно, що нікуди втікати не збирається і його допомоги не потребує. Потім з деяким трудом його випроводила і не стала, як виявилося даремно, розпитувати, що за відволікаючий маневр він придумав і коли цей маневр явить себе світу.

Після бортника шугати від вікна довелося півня, який вирішив неодмінно кричати саме там. Трійцю схожих, як близнюки світловолосих хлопчаків, які намагалися підкинути нареченій на ліжко дохлу мишу, нібито для багатства та великого щастя. Потім полити водою котів, котрі вирішили провести своє весілля одночасно з людським. А потім прийшли ті самі тітки і принесли чергову лляну сорочку, цього разу з червоною вишивкою по подолу.

Начепивши цю сорочку поверх першої, тітки всучили Томії дерев'яне відро, відвели до налитої посеред дороги калюжі і наказали ловити сонячне проміння. Дівчина спершу навіть не повірила. Вона так старанно думала про втечу, що пропустила повз вуха майже всі розмови про традиції, і тітки цілком могли знущатися. Але Латьялла, яка саме повернулася з чатування біля нареченого, щоб його лісові феї не вкрали, підтвердила, що промені треба черпати. Довелося змиритися, хоча відчувала себе Томія великою ідіоткою.

Задовольнившись третиною відра води навпіл з брудом, тітки-розпорядниці вправно одягли на дівчину ще одну сорочку, цього разу трохи коротшу за попередні і з зеленою вишивкою.

І Томія нарешті запідозрила недобре. І уточнила у Латьяли, скільки ще цих сорочок на бідну наречену натягнуть до вечора? Виявилось, багато. І за столом, що передує походу в храм до Райдуги, до якої ходити треба, коли сонце почне хилитися до заходу сонця, Томія сидітиме у вигляді капустяного качанчика. А сорочки зображатимуть листя. І втекти в цій пишності навряд чи вдасться. Там хоча б зуміти йти самостійно, не дарма говорили, що її вестимуть подружки. Загалом, плани довелося терміново змінювати. І бігти слід, не чекаючи двадцять сьомої сорочки. Та навіть п'яту чекати не слід. Бо п'ята прошита кінським волосом та мідним дротом. І символізує собою стійкість у сімейному житті.

— Краще б кольчугу вдягали, — похмуро пробурмотіла Томія.

Виявилось, раніше одягали. Тільки якась дурна наречена не придумала нічого кращого, ніж звалитися в цій кольчузі з мосту, та так і потонути разом із нею. Її потім три дні шукали з баграми. Не знайшли ні дівчини, ні кольчуги. А іншого раритету у селі не було. Довелося шити сорочку.

Томія поспівчувала. Незважаючи на завивання «подружок», що оплакували її дівоцтво, дочекалася четвертої сорочки, цього разу з вишитими чорним рукавами і похмуро вмостилася за стіл, поряд зі старим павуком.

Гостей поки що пригощала Латьялла, щоправда, у Міхи у дворі та його продуктами з випивкою. Старий ідіот взагалі заявив, що не довіряє цій відьмі і якби була його воля, до весілля б її не допустив. А так просто примусив ходити за нею слідом якусь родичку. Родичка цим обов'язком явно обтяжувалась і відчувала себе ніяково, а потім взагалі загадково зникла. І незадоволеному Міхі довелося стежити за переміщеннями відьми самостійно, приділяючи зовсім мало часу нареченій.

Наречена тим часом задумалася, а чи не вдарити його невеликою блискавкою? Може зупиниться серце, і поки всі бігатимуть, вона зникне.