6 (2)

Час йшов. Весілля невблаганно наближалося. Старий павук, мабуть підозрюючи, що Томія може і втекти, підмовив стежити за нею своїх племінників. І тепер ці шестеро ідіотів по черзі за нею тягалися. Нібито випадково. Особливо часто на лавці біля хвіртки лікарки вони випадково сиділи і вздовж огорожі городу з корисними травами бродили. І, головне, щодня. Мов медом їм там намазали.

Напевно, через цих бовдурів, які довели своєю тупістю Томію до того, що вона дійсно втекла посеред ночі на болото і зі злості осушила перший бочаг, що попався на шляху, дівчина, зрештою, і вирішила, що не стане тікати від «завидного» нареченого. А там або родичі приб'ють павука, якщо прив'язка спрацює, або щаслива дружина втопить у неосушеному бочазі, а потім вдасть, що він пішов збирати ромашки і зник. Павука Томії шкода не було. Вона встигла про нього таких історій наслухатися…

Бідолашній сирітці, чи то з жалю, чи то з заздрості, чи бажаючи налякати і довести до сліз, розповіли все, що тільки могли, а зверху ще й прибрехали. Але не сильно, Томія межу між правдою і брехнею відчула — закляття, що навчає мовами, не тільки для цього годилося.

Виявляється, в молодості староста був хлопець хоч кудись, ще й синок старого багатія. Ну, за місцевими мірками. Селяни підозрювали, що цей багатій колишній розбійник, але гнати не поспішали. Ось він і прижився.

На гарного і не бідного хлопця дівки буквально вішалися, але він почав залицятися до красуні-сирітки, яка згодом пішла в болото топитися, коли він її кинув заради доньки тодішнього старости. Говорили ще, що та перша сирітка павука ще й прокляла, тому в нього немає дітей. Але це так, чутки.

На дочці старости павук одружився, після чого вона дуже швидко стала сиротою, а потім пішла за батьком. Потім «нещасний вдівець» досить довго перебігав від вдовиці до вдовиці, до деяких навіть у сусіднє село бігав. При цьому у когось там на дитину впав горщик і вбив, у когось пожежа сталася зі смертельним наслідком. І в результаті вдови стали від старости розбігатися, ще й братів, озброєних вилами, мечами і полінами на допомогу кликати. Ось тоді павук перейшов на сиріток. І чи то вморив усіх. Чи дівки попалися слабенькі здоров'ям. Чи прокляття тієї першої покинутої спрацювало. Загалом, довше трьох років не прожила жодна. Що павука не зупиняло. Одружуватись йому, схоже, подобалося.

А ще подобалося бити дружин, про що Томії зі сльозами розповіла нетвереза ​​старостина сусідка. Їй єдиній було шкода померлих сиріт. Решті особливої ​​справи до них не було.

Загалом, павука слід було розчавити, як він того заслуговує. А то знайде собі наступну дружину, варто Томії втекти. А до школи вона ще встигне, якщо додому не вдасться повернутись. Адже там учнів, які бажають пройти підготовку, приймають наприкінці літа.

А потім до весілля залишилось лише кілька днів.

До Латьяли прийшов лікуватися дивний хлопець із сусіднього села. Він був пришлим. Займався бортництвом. Мав слабкий магічний дар, що допомагало йому в зборі меду — умів він зробити так, що бджоли його не кусали. Причому навчився цьому випадково, з переляку, і зовсім несподівано для себе.

Латьялла клацнула язиком. Змішала трави і веліла робити з них компреси для пострадавших під час падіння очей. Потім заварила інших трав і наказала пити, бо якісь дурні дівки знову напоїли нещасного бортника приворотними зіллями. А потім, коли він пішов відсипатися до приятеля, розповіла Томії, що цей бідолаха наймолодший чоловік у тому селі. Там двадцять два роки тому вбили мага, травника. Чи то пограбувати хотіли, чи по п'яні, дізнавачі навіть з'ясовувати не стали, просто спорудили стовп і повісили на нього табличку про те, що магам у село їздити не варто, небезпечно бо. І зняти пообіцяли лише за чверть століття, щоб селяни зрозуміли та усвідомили. А за кілька років народжуватися в Тихому Болоті стали тільки дівчатка. Незрозуміло чому. Село навіть на прокляття перевіряли та нічого не знайшли. А потім ці дівчатка підросли, вдівців на всіх не вистачило, а з чужинців тільки бортник на своє лихо й прибився.

Чому він звідти не втік одразу, як усвідомив усю глибину ситуації, Латьяла не знала. Але безкоштовно знімала наслідки чергових приворотів і дуже бідолашному співчувала. Адже, незважаючи на те, що дівчата, що підросли, поступово то в місто втікали, то примудрялися заманити в село наречених, найчастіше колишніх найманців, змушених кинути справу через поранення, залишалося безмужніх дівчат ще багато. І всі вони чомусь були впевнені, що кохають нещасного бортника, напували його зіллями, всіляко спокушали, а потім вимагали одружитися.

Судячи з того, що бортник досі не був одружений, нічого в них не виходило.

А може йому насправді подобалося бути єдиним півнем у тому курнику.

Чоловіки іноді такі дивні. У цьому Томія встигла переконатися. Взяти бодай павука. Він ще одружитися не встиг, а вже почав вимагати, щоб його наречена перестала займатися відьомством. І на Латьялу дивився несхвально. Мабуть, уже навіть зажадав би, щоб вона з села пішла, але побоювався, що односельці його не зрозуміють. Тому що до Латьяли бігали лікуватися з чотирьох навколишніх сіл, а іноді навіть повитухи посилали хлопчиків по допомогу. Ось виженеш її, вона піде в інше село, а потім із образи візьме та відмовить у лікуванні колишнім односельцям. Вони тоді ж павуку будинок підпалять. Себе їм, напевно, більш шкода, ніж якихось сиріт.

***

Бортник, відіспавшись, розпушив хвіст і став Томії посміхатися, чомусь невловимо нагадуючи брата.

Потім він її намагався веселити і розповідав про співаючих їжаків. Томія ввічливо посміялася.

А потім запропонував утекти.

Ага, в те саме село, де й так купа незаміжніх дівчат у самому соку.

Томія ввічливо пояснила, що не збирається боротися з ними за такого завидного нареченого.

Бортник розквіт і почав пояснювати нерозумній учениці лікарки, що намагається її врятувати.

Нерозумна пояснила бідолашному, що шанувальниці бортника можуть від розпачу і отруїти суперницю. А в протиотрутах вона розбирається набагато гірше, ніж у зіллях від головного болю та заспокійливому. Тому що нічого іншого їй досі не було потрібно.