Чи ти знаєш пісню дощу?
Вона тиха і трошки сумна.
Ти знаєш, я тебе знову прощу,
А в результаті залишусь одна,
Зумію знову підняти вії,
Повні сліз будуть очі червоні,
А дощ співатиме про мрії,
Присяде поруч на підвіконні.
Потім буде радість і щастя –
Ми разом у безмежній ночі.
Я не знаю, як би було краще:
Щасливі чи заплакані очі.
Вдарить громом гроза,
Заведе іншу – мажорну мелодію.
Зустрілися ми неспроста –
Я й досі від тебе божеволію.
Але, скажи, на милість, чому
Я так часто з тобою плачу?
Хочу чути пісню веселки ту,
А не сумні ноти осіннього маршу.
Він вогкий і холодний.
Плед і чашка кави не врятують.
Зумій зігріти мене ще сьогодні,
Не знати, чиї руки на мене вже завтра чатують…