Старі блокноти

До чаю

Не йдуть слова про каяття,

Про те, що наболіло.

І серце стукає в грудях,

І просто все осточортіло.

Накрию ковдрою печаль,

Я застелю дорешти

Багряну постіль, і на чай

Сходжу до себе в серце.

Там пустка? Ні, там буревій

Надій і ніжного буття:

Є літній бриз, осінній гній,

Зимовий холод і весни життя.

А десь, аж там, на маргінесах

Сидить малесеньке дитя

І бовтає ногами по тих плесах,

Розмішуючи фарби мого «Я».

І смачний чай і добрі гості

До мого серця ось прийшли.

Та хай вже йдуть – всього по-трошки,

Полиште, щоб я могла ще відпочить…




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше