А пам’ятаєш, як були дітьми:
Гралися в піску і боялися пітьми…
Найстрашнішими здавались поліцейські,
Тоді ми ще сміялися із Фрога Крейзі.
На велосипеді перш коло: «Мамо, бачиш?!»
Забився, але встав, побіг – не плачеш…
Хотіли буть дорослими – перші цигарки
За гаражами, перші розтрощені шибки…
Згадаєш все, і моторошно стало:
Хіба то я був? Де ж воно усе пропало?
Залишилося, певно в тій країні,
Де здійснюються наші мрії.
Сьогодні ми дорослі – все серйозно,
На речі дивимося скрупульозно,
Шукаємо проблеми, де нема,
Даємо й забираємо слова…
Цей світ дорослих, ніби не для нас.
От повернутися б у 1-й клас!
Та все пройшло, минуло з часом,
Але ми все ж залишилися разом:
Ті друзі, що із малечку прямують,
Років щоденно не рахують.
Їм просто добре разом і нехай усьому грець!
Не приходить дружбі отакій кінець!