Ось показалося вранішнє сонце,
Яскравим промінчиком пестить тебе,
Воно заглядає прямо в віконце,
Обіймає теплом і на вулицю зве…
Ти поцілуєш оголені плечі,
Ніжно прошепчеш: «Кохана, вставай!»
«Ти знаєш, коханий, придумала краще –
Ти просто мене обіймай!!!»
Обійми, бо вже завтра тебе тут не буде,
Бо на завтра підуть вже дощі,
І та, що ніколи тебе не забуде,
Залишиться на самоті…
Обійми, бо лише ці обійми
Мого серця пришвидшують ритм…
Розжени його аж до небесної прірви,
Нехай стукає в кожну мить…
Обіймай і ще дужче, неначе востаннє,
Бо ж без тебе мені не прожить…
Обійми, і нехай наше ніжне торкання
Порух серця дасть зрозуміть…