Розділ 2. Я тебе не можу розлюбити...

Розділ 2. Я тебе не можу розлюбити...

Фенікс підійшов до побратима, який мав виконувати пісну, щось прошепотів йому, той кивнув та віддав мікрофон.

Фенікс заперечно похитав головою, що йому не потрібна фонограма та почав співати.

То була не пісня, то був рев пораненого звіра. Щире кохання, кохання до болю, кохання навиліт серця, але не взаємне.

Пісня Миколи Мозгового «Минає день, минає ніч» змусила усіх знову затихнути.

«Минає день,

Минає ніч.

Хвилини котяться, мов хвилі голубі.

Не в тому річ,

Не в тому річ,

Що я сказав – люблю, лише одній тобі.

Не в тім печаль,

Не в тім печаль,

Що цілий всесвіт був тоді в твоїх очах,

Безмежний всесвіт був тоді в твоїх очах,

Але не в тім

Моя печаль.

Біда не в тім, що свище вітер лютий,

Що січень на вікні малює мертві квіти.

Біда не в тім, що ти мене не любиш,

Біда, що я тебе не можу розлюбити...»

Коли Фенікс закінчив співати приспів, його командир, ледь чутно процідив:

– От, Юлька, от, лярва, – ходили жовна на обличчі Баті.

– Досі її кохає, – мовив чоловік з позивним Барс.

– Було б, що кохати, – зі знанням справи, мовив побратим, якого усі називали Святим. Його ім’я було Валентин, саме його другий день народження святкували сьогодні, саме Фенікс дав йому шанс святкувати цей день народження у цей день.

Олександр Степовий, якого усі називали Феніксом, два роки тому, напередодні Дня закоханих, замовив для коханої Юлії величезний букет червоних троянд та попросив одного із побратимів занести його коханій дівчині у подарунок каблучку.

Зранку вороги накривали їх позиції артилерією, зрівняли з землею усе, що можна. Валентина та Батю контузило, вони дезорієнтовані, намагалися встати на ноги, а Фенікс, поранений у ногу, тягнув обох на землю, щоб вони не стали легкою мішенню. Поряд прилетіло та обидва побратими Фенікса впали на землю. Олександр тягнув на собі почергово то Батю, то Святого. Фенікс скористався турнікетом, врятувавши Валентина від втрати крові. Тягнув на собі побратимів, кусаючи губи до крові, а думав про свою Юлю. Уявляв, як вона зрадіє, коли отримає букет, як каблучка буде виблискувати на її пальчику.

До вечора таки дотягнув хлопців до більш безпечної позиції та зачаївся. Нога боліла, але в той момент не думав про себе, а хвилювався за друзів. Батя таки опритомнів, а з зі святим було важче. Вже думали, що їх Святий таки віддасть Богу душу. Вночі знову повзли до своїх позицій. Тепер було легше, бо Батя повз сам, а Фенікс тягнув тільки Святого.

Коли дісталися своїх та з’явилась можливість зв’язку, Фенікс зателефонував своїй Юленьці, аби із запізненням привітати її особисто із Днем святого Валентина.

– Ваш абонент знаходиться поза зоною досяжності... – повторював ненависний голос.

Тоді Фенікс зайшов у соцмережі, які обожнювала його кохана. Щодня вона щось постила та активно розповідала про себе.

Яким же було його здивування, коли він побачив останнє відео. Він думав, що помилився, що то злий жарт, але очі бачили, а дурне серце рвалося на шматки...