Розділ 5

– Оголошую вас чоловіком та дружиною! – на весь зал лунає голос жінки, що стоїть перед нами, а я здригаюсь від цих слів. 

Ніколи не думала, що моє життя складеться саме так. Я вийду за некоханого і в моєї дитини буде не рідний батько. Я вкотре переконую себе, що це значно краще, ніж залишатися наодинці зі своїми проблемами. 

Як би я не хотіла виправити все сама, це просто неможливо. 

– Можете поцілувати наречену! – додає жінка і широко усміхається, а от мені щось зовсім не радісно. Хвилину тому ми з Мироном обмінялися каблучками, і тепер, окрім обручки з коштовним каменем, на моєму пальці обідок з білого золота. 

Мирон робить пів кроку до мене і нахиляється. Думаю, йому добре видно, що я занадто напружена. Можливо, тому він цілує мене в щоку. Це короткий і практично невідчутний дотик, але я все одно не знаю, що з цим робити далі. 

– Ура! – кричить Влад і по черзі нас обіймає. – Коли поїдемо святкувати? 

– Обійдемось без цього, – говорить Мирон. – Єво, зараз ми поїдемо в гуртожиток і ти збереш свої речі. Треба перевезти все у мою квартиру. 

– Ти зануда! – бурчить Влад. – Весілля буває раз у житті, а ти вдаєш, наче нічого не сталося. 

Думаю, Мирон саме так і вважає. Для нього цей шлюб абсолютно нічого не означає. Він отримав бажане. Тепер залишилося поселити мене у своїй квартирі та показати дідусеві. Останнього я боюсь найбільше. Розумію, що дідусь не оцінить старання онука. 

Мирон нічого не відповідає, тому що його телефон починає дзвонити. Він залишає нас і відходить на кілька метрів, щоб поговорити.

– Дами, підемо вже? – питає Влад. – Думаю, тут нам уже нічого робити. 

Ми залишаємо будівлю і йдемо до автомобіля, який привіз нас сюди. Мирон з’являється через хвилину, і вигляд у нього невдоволений. 

– Владе, поїдеш з Євою в гуртожиток. Допоможеш з речами, – Мирон говорить швидко і дає другові ключі від квартири. – Мені треба в офіс. Єво, чекай мене у квартирі. 

Тільки відкриваю рота, щоб заперечити, але не встигаю. Мирон розвертається і йде, навіть не глянувши у мій бік. Він сідає у свій автомобіль і їде геть, начхавши на те, що щойно одружився, нехай і фіктивно. 

– Поїдемо? – питає Влад. 

Миттєво накриває роздратування. Не скажу, що чекала чогось більшого від Мирона, але його ставлення дратує. Таке відчуття, що для нього все це просто гра. Нібито я маю радіти тому, що є, але мені щось зовсім не радісно. 

Сідаємо з Діаною в автівку на заднє сидіння, а Влад – попереду біля водія. Я не хочу думати про те, що сьогодні я буду ночувати не в гуртожитку і Діани не буде поряд. 

Я дивлюсь на свою руку, де тепер два кільця красується і намагаюсь проковтнути грудку, що з’являється в горлі. 

Коли автомобіль зупиняється біля гуртожитку, Влад прямує за нами в будівлю. Вдень до нас можуть приходити гості, тому без проблем проходимо у нашу кімнату. 

– Мило тут, – Влад розглядає кімнату, поки я перевіряю все, що лежить у сумці. Я боюсь, що можу щось забути, хоч і розумію, що можу повернутися сюди коли завгодно. 

– Жартуєш? – пирхає Діана. — Я б також хотіла переїхати звідси, але, на жаль, це неможливо. 

Влад ніяк її слова не коментує. Забирає мою сумку, щоб її не несла я, і тепер я міцно обіймаю подругу. Не можу стримати сльози, коли розумію, що не буде більше наших посиденьок і довгих розмов. 

– Тільки без сліз, Єво, – Діана сварить мене, а в самої очі на мокрому місці. 

Ми прощаємось, але я обіцяю телефонувати. До того ж ми досі навчаємось разом. 

Влад спускається сходами з моєю сумкою у руках, а я йду за ним. Він опускає її у багажник і відчиняє для мене двері. Коли сідаю на заднє сидіння, несподівано він вмощується поруч зі мною. 

– Єво, ти наче хороша дівчина, тому дещо тобі поясню, – говорить, щойно ми рушаємо. – Мирон не планував одружуватися. Він взагалі не сімейна людина. Саме тому можливі косяки з його боку. Ось такий, як сьогодні. Кинути свою вагітну дружину після розпису і поїхати в офіс – це не є добре. Я, звісно, скажу йому про це, але чекати дива не варто. 

– Чому ти говориш мені все це? – питаю. 

– Тому що ти маєш бути готовою до будь-чого, – пояснює. – Не плекай марних надій щодо щасливого життя з Мироном. Я на сто відсотків впевнений, що поруч з ним ти нічого не будеш потребувати, але не чекай, що він у тебе закохається. Цього не буде.